Якщо векселедавець ліквідовується, за його векселем відповідає голова ліквідаційної комісії

Простий або акцептований переказний вексель строком платежу «за пред'явленням» підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу.

Держатель-1 такого векселя повинен пред'явити його до платежу протягом 1 року від дати складення. Зазначені строки можуть бути скорочені індосантами (ст. 34 Уніфікованого закону - 2).

-----------1------------

Термінологія в редакції Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління НБУ від 16.12.2002 р. №508:

векселедавець — юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель;

векселедержатель — юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред'явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав;

індосант — юридична або фізична особа, яка володіє векселем і здійснює передатний напис (індосамент);

акцептант векселя — юридична або фізична особа, яка акцептує (підписує) вексель (тратту), беручи на себе зобов'язання здійснити платіж за переказним векселем під час настання строку платежу;

право регресу — право зворотної вимоги. Законний векселедержатель має право в разі неможливості отримати платіж за векселем у строк притягнути кожного, хто поставив свій підпис на векселі, до відповідальності та вимагати сплати вексельної суми від кожного з них.

------------2-------------

Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, запроваджений Женевською конвенцією 1930 року.

--------------------------

Строк для пред'явлення відраховується з дати складання векселя.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя — за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону).

Водночас слід зважати на те, що за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямим боржником у нашому випадку є ТОВ. Вимога до нього має бути пред'явлена як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимоги до прямого боржника є сам вексель, що є у кредитора.

Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Це означає, що право регресу (звернення за оплатою за векселем) до зазначених осіб виникає у держателя векселя тільки за наявності протесту в неплатежі або при іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем (абзац 5 ст. 44, ст. 46, абзац 4 ст. 54 Уніфікованого закону).

Таким чином, у нашому випадку при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату має бути заявлена до прямого боржника, проте щодо нього постановлено судове рішення про припинення.

Чи можна до нього звернутися за оплатою за векселем у визначений строк?

Відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону, держатель векселя може використати своє право регресу проти інших зобов'язаних осіб (не прямого боржника) при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов, наприклад, у разі банкрутства трасата — особи, яка повинна платити за векселем (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або в разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Зазначені норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов'язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

Оскільки в українському законодавстві немає норм, що дозволяли б визнати платника неплатоспроможним без установлення такого факту судом, а в п. 4 ст. 2 Закону України від 05.04.2001 р. №2374-III «Про обіг векселів в Україні» прямо передбачено, що використання векселедержателем права на регрес можливе за умови банкрутства боржника, то неплатоспроможність платника за векселем або векселедавця, які є юрособами чи фізособами — підприємцями, встановлюється господарським судом у межах процедури банкрутства. Цього достатньо для виникнення у векселедержателя права регресу до настання терміну платежу.

Проте ми маємо справу з судовим рішенням про припинення юрособи, яке постановляється у випадках, наведених у ч. 2 ст. 38 Закону України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців». Отже, наслідком такого судового рішення є ліквідація підприємства ліквідаційною комісією, призначеною судом або державним реєстратором. Лише сам факт наявності судового рішення про припинення юрособи ще не означає, що підприємство ліквідоване. Воно юридично «існує» до дати внесення запису до ЄДР про припинення юрособи. До цього, після отримання державним реєстратором такого судового рішення, здійснюється ліквідація підприємства. Тобто призначений голова ліквідаційної комісії має вчинити всі передбачені законодавством дії стосовно порядку припинення юрособи, включаючи завершення розрахунків з кредиторами.

Отже, ще нічого не втрачено, оскільки рішення про ліквідацію векселедавця було прийнято за місяць до настання строку пред'явлення векселя до оплати, і цей строк ще не сплив, погашення векселя має відбуватися шляхом звернення до прямого боржника (голови ліквідаційної комісії) у визначений для пред'явлення векселя строк до оплати. I говорити про заборгованість за векселем за наявних обставин ще зарано.