Реклама в соціальних мережах: чи можна оплатити з корпоративної карти?

Запитання:

Підприємство на загальній системі та платник ПДВ планує рекламувати (платно) свою продукцію в соціальних мережах (Facebook, Instsgram) за допомогою працівників без залучення сторонніх організацій. Чи може підприємство оплачувати за цю рекламу з корпоративної карти-підприємства чи карти-ключ? На яку дату складати авансовий звіт? Які підтверджувальні документи, крім квитанції про оплату, можуть бути? Чого остерігатися при перевірці ДФС? Як правильно все оформити (у підприємства є договір з іншою організацією на контекстну рекламу в GOOGLE)?

Відповідь:

Оплата корпоративною карткою за рекламу в Facebook

Про те, що раніше в Україні розрахунки з корпоративних карток у сфері ЗЕД були заборонені, ми писали тут.   На сьогодні Інструкцію №492 викладено в новій редакції постановою НБУ від 01.04.2019 р. №56.

Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за операціями, наведеними в ч. 2 ст. 5 Закону «Про валюту і валютні операції». Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в гривні та в іноземній валюті.

Порядок проведення розрахунків за валютними операціями встановлено в розд. IV Положення №2.

Згідно з п. 15 розд. V Положення №705, переказ між еквайрами і суб'єктами господарювання за операціями з використанням електронних платіжних засобів, здійснених резидентами і нерезидентами на території України, у т. ч. через мережу Інтернет, здійснюється виключно в гривнях.

Під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням електронного платіжного засобу за умови доставки його користувачу (абз. 5 п. 3 розд. VII Положення №705).

Нормами п. 4 розд. VII Положення №705 передбачено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань користувачу.

Документальне оформлення та статус електронного листа від Facebook

У ч. 2 ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» зазначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Абзацами 1 та 2 ст. 8 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Мінекономіки в листі від 25.05.2017 р. №2402-05/17433-02 повідомляє, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів з обов'язковим погодженням предмету, ціни та строку дії договору, самостійно без обмежень здійснювати господарську діяльність, яку не заборонено законом, на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Порядок укладення електронного договору викладено в ст. 11 Закону №675. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чеку, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар (ч. 11 ст. 11 Закону №675).

Про те, що законодавством України не встановлено обов’язку укладати зовнішньоекономічний договір в письмовій формі при наданні суб’єктам господарювання - резидентом послуг нерезидентам через мережу Інтернет, ДФС повідомляє в "ЗІР" (категорія 114.09).

При цьому передбачено укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або у разі експорту послуг (крім транспортних) (в т. ч. через мережу Інтернет) – шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема, шляхом виставлення рахунку (інвойсу), у т. ч. в електронному вигляді, за надані послуги.

Отже, звіт, надісланий Facebook у вигляді електронного листа з сумами в доларах США, є достатнім первинним документом для підтвердження послуг з розміщення реклами.

ПДВ

Згідно з пп. «б» п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. Місцем постачання послуг, зазначених у пп. 186.3 ПКУ, вважається місце, у якому їх отримувач зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг, зокрема, належать:

• рекламні послуги (пп. «б»);
• телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у т. ч. надання доступу до глобальних інформаційних мереж (пп. «д»).

Пунктом 208.2 ПКУ передбачено, що отримувач послуг, які постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою (20%) на базу оподаткування, визначену згідно з пп. 190.1 ПКУ.

Тобто для послуг, що постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування ПДВ є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства, за валютним (обмінним) курсом Нацбанку на дату виникнення податкових зобов'язань. При цьому отримувач послуг – платник ПДВ у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника ПДВ, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період (пп. 208.3 ПКУ).

***

Читайте також:

• Рекламні послуги в Інтернеті надає нерезидент: пам’ятка клієнту
• Оподаткування операцій з надання нерезидентом хмарних послуг 
• Отримано рекламні послуги від нерезидента: податкові наслідки
• Отримуємо послуги від нерезидента на території України: правила оподаткування ПДФО та ПДВ