Продаж товару без гарантії: чи потрібен РРО?

У ситуації щодо застосування РРО при реалізації вживаних технічно складних побутових товарів склалась доволі неоднозначна ситуація. Податківці з цього приводу не надавали ніяких конкретних тлумачень. Звернемось до Податкового кодексу(далі - ПКУ). У абзаці 4, п. 296.10 ПКУ (щодо переліку платників ЄП, які не застосовують РРО), зазначено, що норми цього пункту не поширюються на платників ЄП, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту. Постанова КМУ від 16.03. 2017р. №231 містить перелік таких видів таких товарів.

Згідно Закону про захист прав споживачів, технічно складні побутові товари - непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

У ст. 8 Закону «Про захист прав споживачів» зазначено, що стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача щодо гарантії на придбані товари задовольняються за згодою продавця.

Отже, з цього можна зробити висновки, що продавець може не надавати гарантію при реалізації вживаних товарів. І в даному випадку він не реалізує технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, а отже і відсутня необхідність використовувати РРО.

Обов’язки суб’єкта господарювання (СГ) при застосуванні РРО визначено ст. 3 Закону про РРО. Зокрема, згідно з пп. 12 ст. 3 Закону про РРО, що СГ повинен вести  в  порядку,  встановленому  законодавством, облік товарних  запасів  на складах  та/або  за  місцем  їх реалізації, здійснювати продаж  лише  тих  товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Але ці  вимоги  не поширюються на підприємців,  які  є  платниками  ЄП та не зареєстровані платниками ПДВ. Отже, відсутність первинної документації на побутову техніку у платника ЄП, який не є платником ПДВ, не є порушенням норм Закону про РРО.

Однак у одній із своїх публікацій, податківці застосували неоднозначне твердження:

«Для них (платників ЄП) визначальною умовою для застосовування РРО є реалізація відповідного виду товарів, а саме — технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.»

Тож як конкретно будуть трактуватись норми ПКУ податківцями – невідомо. Штрафні санкції за порушення вимог закону про РРО зазначені у ст. 17 Закону про РРО. Так, згідно з п. 1 ст. 17 Закону про РРО у разі встановлення протягом календарного року під час перевірки факту не проведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи застосовуються такі штрафи:

•  за порушення, вчинене вперше - 1 гривня;
• за кожне наступне вчинене порушення - 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).