Як було зазначено вище, підприємцю не уникнути відповідальності за п. 1 Указу №436, а саме за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.
Крім того, якщо найманий працівник з якихось причин вчасно не встиг або забув подати авансовий звіт та/або повернути невикористану частину виданого авансу, це не мине для нього без наслідків. У разі порушення вимог пп. 170.9.2 ПКУ з працівника стягується ПДФО у розмірі 15% (20% — на суму, що перевищує 12180 грн у 2015 році*).
Згідно з пп. 164.2.11 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ПКУ. На відрядження — у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з пп. 170.9.1 ПКУ, під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, — у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій. Між іншим, база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, збільшується на коефіцієнт згідно з п. 164.5 ПКУ. Сума податку на доходи, нарахована на невідзвітовані чи не повернуті вчасно кошти, утримується підприємцем за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) фізособи за відповідний місяць, а за браком суми доходу — з оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати податку (див. пп. 170.9.1 ПКУ).
*4 17 % на суму, що перевищувала 12180 грн у 2014 році.
