Податківці у підкатегорії 109.10 ЗІР надали роз’яснення, що правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон про РРО.
Розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених Законом про РРО, зареєстрованим у встановленому порядку РРО або ПРРО, чи заповнений вручну (ст. 2 Закону про РРО).
Відповідно до п. 1 розд. ІІ Положення №13 розрахунковим документом, який створюється при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги) є фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі – фіскальний чек), форма №ФКЧ-1 якого наведена у додатку 1 до Положення №13.
Обов’язкові реквізити фіскального чека визначені п. 2 розд. II Положення №13, відповідно до якого фіскальний чек має містити, зокрема, інформацію щодо податку на додану вартість (рядок 21) та акцизного податку (рядок 22) і відображення її є обов’язковим лише для відповідних категорій суб’єктів господарювання, які є платниками таких податків.
При цьому, ні норми Закону про РРО, ні вимоги Положення №13 не визначають обов’язку суб’єктів господарювання відображати у фіскальних чеках інформацію щодо туристичного збору за аналогією до податку на додану вартість та акцизного податку.
Також обов’язковим реквізитом фіскального чека є назва товару (послуги) / спрощена назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 11).
Пунктом 2 розд. I Положення №13 встановлено, що назва товару (послуги) – це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб’єкта господарювання; спрощена назва товару (послуги) – слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують приналежність такого товару до групи продукції та послуг, визначеної Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457.
Згідно з пп. 268.1 ПКУ, туристичний збір – це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету.
Туристичний збір не є товаром чи послугою, а тому включення інформації про нього до назви послуги з тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі) та/або відображення у рядках визначених для податку на додану вартість (рядок 21) та акцизного податку є некоректним.
Також, для цілей застосування Закону про РРО, некоректним є включення туристичного збору до складу вартості послуг з тимчасового розміщення особи у місцях проживання (ночівлі), оскільки для платників податку на додану вартість сума утриманого ними відповідно до ПКУ туристичного збору у складі послуги, у фіскальних чеках збільшуватиметься на розмір відповідної ставки податку на додану вартість.
Висновок
ДПС рекомендує платникам податків під час здійснення ними функцій податкового агента зі справляння туристичного збору проводити такі операції шляхом відображення їх окремою позицією в фіскальному чеку (шляхом окремого заповнення рядка 11), на яку не мають поширюватись вимоги щодо обчислення та відображення податку на додану вартість.
Водночас, відображення інформації про туристичний збір у текстових полях для коментарів фіскального чека не є належним виконанням вимог Закону про РРО.
