Згідно з п. 1 ст. 3 Закону про РРО суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
При цьому, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Водночас, у п. 6 ст. 9 Закону про РРО зазначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) (наданні послуг) фізособами - підприємцями, які відносяться відповідно до ПКУ до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО.
Зокрема, таке звільнення передбачене у п. 296.10 ПКУ, за яким РРО не застосовуються, зокрема, платниками єдиного податку другої - четвертої груп (фізособи - підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.
При цьому, варто зазначити, що можливість не застосовувати РРО надається безпосередньо платнику податків в цілому, а не на окремі види операції. Таким чином, у разі, якщо платник податку встановив і зареєстрував РРО за своїм бажанням (зокрема, через необхідність для отримання ліцензії), то він зобов’язаний проводити через РРО всі розрахункові операції, як це передбачено п. 1 ст. 3 Закону про РРО.
Окрім цього, не на користь платника податку виступає і ст. 17 Закону про РРО (якою передбачена відповідальність). Так, п. 1 ст. 17 Закону про РРО, яким передбачено відповідальність у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням РРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів наданих послуг або непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи. З цього можна зробити висновок, що є РРО – є обов’язок проводити розрахункові операції через нього.
Зокрема, податківці висловлюють аналогічну позицію зазначаючи, що РРО потрібно застосовувати на всіх господарських підрозділах, а значить і за всіма операціями. Тобто часткове використання РРО законодавчо не передбачено.
У тому ж випадку, якщо підприємець все ж таки бажає здійснювати продаж інших, ніж пиво, товарів без застосовування РРО, йому варто отримати від податківців індивідуальну податкову консультацію, а у разі, якщо вона буде мати негативне роз’яснення, оскаржувати її в судовому порядку. Однак, на жаль, навряд чи суд стане на сторону платника податків, оскільки фактичні аргументи на користь такого підходу відсутні.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись