Вартість витрат в іноземній валюті розраховується за курсом на дату затвердження авансового звіту

Про те, чи можна не видавати аванс на відрядження, ми неодноразово писали на сайті ДК, наприклад, тут>>

Докладно про закордонні відрядження ми писали в аналітичних матеріалах тут  і  тут>>

Щодо валюти у якій видається аванс, конкретних приписів законодавства немає. Тому радимо скористатися роз'ясненнями Мінфіну у листі від 21.05.2014 р. №31-07250-06-29/12181.

Згідно з роз'ясненням, працівник, що відряджається за кордон, повинен забезпечуватися авансом відповідно до приведених в кошторисі витрат:

• в гривнях - для здійснення витрат за час проїзду по території України;
• в іноземній валюті - для здійснення необхідних витрат за кордоном.

Але оскільки прямих норм законодавства для підприємств, що не фінансуються з бюджету, немає, то вони можуть видавати аванс як у гривні, так і у валюті.

Щодо застосування валютних курсів

Якщо підприємство не видавало працівнику аванс, то вартість витрат в іноземній валюті розраховується за курсом на дату затвердження авансового звіту. При цьому виникає кредиторська заборгованість, за якою необхідно розраховувати курсові різниці: Дт 23 91-94 (витрати у гривні за курсом на дату затвердження звіту)  Кт 372 (заборгованість у валюті).

Якщо курс НБУ зростає, то за валютною заборгованістю визнаються витрати  записом  Д-т 945 К-т 372, а якщо він знижується — визнається дохід записом  Д-т 372 К-т 714. 

Ці витрати або доходи визнаються на дату балансу 31.03.2017 р., 30.06.2017 р. та на дату погашення заборгованості у серпні 2017 р.