Одностороння відмова та розірвання договору у 2026 році: правові наслідки

Одностороння відмова від договору є одностороннім позасудовим правочином, який припиняє договір без необхідності отримання згоди іншої сторони чи звернення до суду, але виключно у випадках, прямо передбачених законом або договором. Загальне правило про недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання встановлено ст. 525 ЦКУ.

Розірвання договору, на відміну від відмови, за загальним правилом допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦКУ). За вимогою однієї зі сторін договір може бути розірвано судом у разі істотного порушення його умов іншою стороною або в інших випадках, установлених договором чи законом (ч. 2 ст. 651 ЦКУ). Істотна зміна обставин також може бути підставою для зміни або розірвання договору: якщо сторони не досягли згоди, договір може бути розірвано судом за одночасної наявності умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦКУ.

Одностороння відмова є одним із способів розірвання (припинення) договору: якщо право на неї передбачене законом або договором, договір вважається розірваним повністю або зміненим частково з моменту вчинення такої відмови або спливу встановленого строку (ч. 3 ст. 651 ЦКУ). Наприклад, якщо договором передбачено право сторони відмовитися від нього з попереднім письмовим повідомленням за 30 календарних днів, необхідно неухильно дотриматися цієї умови та строку.

Алгоритм дій

Для належного припинення договору

1. Перевірити договір: З'ясувати, чи передбачено право на односторонню відмову, підстави її застосування, строки та порядок повідомлення.
2. Визначити правову підставу: Якщо договір не містить відповідного права, перевірити, чи передбачене воно спеціальними нормами закону для конкретного виду договору;
3. Підготувати повідомлення: Зазначити реквізити договору, підставу відмови, дату, з якої договір вважається припиненим, та посилання на відповідні положення договору або закону;
4. Належно повідомити контрагента: Дотриматися встановленого договором способу та строку повідомлення (цінний лист з описом вкладення, кур'єрська доставка під підпис, офіційний електронний документообіг). Зберегти беззаперечні докази його відправлення й отримання;
5. Оформити взаєморозрахунки: Провести остаточні розрахунки, скласти акт звірки, повернути майно, документи або кошти, якщо це передбачено законом чи договором;
6. У разі розірвання за згодою сторін оформити відповідну угоду в тій самій формі, що й договір, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ). Якщо згоди немає, але наявні законні підстави, питання розірвання вирішується в судовому порядку.

Основні юридичні ризики

• Безпідставна одностороння відмова: Якщо закон або договір не надає такого права, повідомлення про відмову саме по собі не припиняє договірних зобов'язань, а контрагент має право вимагати виконання зобов'язання в натурі або стягнення збитків;
• Недотримання процедури: Порушення строків, форми або способу повідомлення може спричинити спір щодо моменту (або взагалі дійсності) припинення договору;
• Майнові претензії: Невиконання зобов'язань до моменту припинення договору може стати підставою для стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, неустойки та збитків за наявності відповідних правових підстав;
• Неправильне оформлення документів: Відсутність належних доказів вручення повідомлення або підписаної додаткової угоди про розірвання ускладнює доказування позиції в суді.

Правові наслідки розірвання договору (ст. 653 ЦКУ)

Відповідно до ст. 653 ЦКУ, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються на майбутнє.

За загальним правилом сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 653 ЦКУ).

За домовленістю сторін зобов'язання припиняються з моменту досягнення домовленості (підписання угоди), якщо інше не встановлено договором або не обумовлено характером його зміни. У разі розірвання договору судом — з моменту набрання рішенням суду законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦКУ). У разі односторонньої відмови договір є розірваним з моменту отримання повідомлення іншою стороною, якщо інший строк не встановлено договором або законом.

Якщо договір розірвано через істотне порушення його умов однією зі сторін, інша сторона має право вимагати відшкодування збитків, завданих таким розірванням (ч. 5 ст. 653 ЦКУ).

Податкові наслідки (ПДВ)

Якщо після постачання товарів/послуг або перерахування авансу договір розривається і повертаються товари чи попередня оплата, сума компенсації їх вартості змінюється. У зв'язку з цим податкові зобов'язання постачальника та податковий кредит покупця — платника ПДВ підлягають коригуванню згідно з пп. 192.1 ПКУ.

На дату фактичного повернення авансу або товарів постачальник складає розрахунок коригування (РК) до відповідної податкової накладної. Оскільки коригування передбачає зменшення суми компенсації:

РК підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем — платником ПДВ (пп. 192.1 ПКУ).

Постачальник має право зменшити податкові зобов'язання лише після реєстрації покупцем такого РК в ЄРПН (у періоді реєстрації — за умови своєчасної реєстрації, або в періоді реєстрації — у разі несвоєчасної).

Покупець зобов'язаний зменшити податковий кредит у звітному періоді повернення коштів/товарів (пп. 192.1.1 ПКУ), причому цей обов'язок виникає незалежно від факту своєчасності реєстрації РК в ЄРПН.

Висновки

• Одностороння відмова від договору є позасудовим порядком припинення зобов'язань і допускається лише у випадках, прямо передбачених законом або договором (ч. 3 ст. 651 ЦКУ);
• Розірвання договору за загальним правилом вимагає згоди обох сторін (шляхом укладення додаткової угоди) або судового рішення (у разі істотного порушення чи істотної зміни обставин);
• Перед здійсненням односторонньої відмови необхідно ретельно перевірити наявність правових підстав, точно дотриматися процедури повідомлення контрагента та зафіксувати дату припинення зобов'язань;
• Сторони не мають права вимагати повернення виконаного до розірвання, якщо інше не врегульовано договором чи законом (ч. 4 ст. 653 ЦКУ). При поверненні авансів або товарів платникам ПДВ необхідно оформити РК на дату повернення та скоригувати податкові зобов'язання й податковий кредит за правилами п. 192.1 ПКУ.