Предмет договору фінлізингу

У Законі про фінансовий лізинг майно, яке передається у лізинг, визначається як предмет (а не як об'єкт) лізингу.

Відповідно до ст. 3 Закону про фінансовий лізинг, предметом договору фінансового лізингу може бути неспоживна річ*, визначена індивідуальними ознаками** та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

---------------

* Неспоживною вважають річ, призначену для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій початковий вигляд протягом тривалого часу (ст. 185 ЦКУ).

** Piч є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена властивими лише їй ознаками, що виділяють її серед інших однорідних речей, індивідуалізуючи її (ст. 184 ЦКУ). 

---------------

Згідно із Законом про фінансовий лізинг, за договором фінансового лізингу не передбачається переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача. Тобто фінансовий лізинг полягає виключно у наданні права користування предметом лізингу. Така ж умова щодо лізингу закріплена й у ЦКУ. Якщо лізингоодержувач хоче придбати у власність предмет фінансового лізингу, то для цього потрібно укладення з лізингодавцем окремого договору купівлі-продажу предмета лізингу. Право власності на предмет фінансового лізингу в такому разі переходить до лізингоодержувача з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше (ч. 2 ст. 8 Закону про фінансовий лізинг).

Слід зауважити також, що у разі переходу права власності на предмет фінансового лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу (ч. 1 ст. 8 Закону про фінансовий лізинг).

Предмет фінансового лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача (ст. 8 Закону про фінансовий лізинг). Це зумовлено тим, що право власності на предмет фінансового лізингу й надалі залишається за лізингодавцем, предмет фінансового лізингу не може бути об'єктом стягнення за боргами лізингоодержувача.

Предмет фінансового лізингу та/або пов'язані з виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню лише у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором (ч. 2 ст. 13 Закону про фінансовий лізинг). За загальним правилом, витрати на страхування за договором фінансового лізингу несе лізингоодержувач, однак договором може бути встановлено інше.