Питання щодо усної чи письмової форми укладання правочинів в українському законодавстві врегульовано ЦКУ та ГКУ (норми останнього варто брати до уваги лише юрособам та фізособам-підприємцям).
Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Законом можуть бути передбачені конкретні випадки обов'язкової письмової форми окремих правочинів (в окремих статтях ЦКУ та ГКУ), проте також існують загальні правила, які визначають загальні ознаки, за яких правочин має укладатися виключно у письмовій формі.
Так, ст. 208 ЦКУ передбачає перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі:
1) правочини між юрособами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦКУ;
3) правочини фізосіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦКУ;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Коли договір може укладатися в усній формі? Згідно зі ст. 206 ЦКУ, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами під час їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Наприклад, одна сторона правочину продає товар в магазині, а інша сторона – отримує товар та сплачує за нього кошти. Такий правочин є виконаним повністю під час його вчинення.
У всіх інших випадках суб’єктам господарювання необхідно керуватися ст. 208 ЦКУ і укладати договір в письмовій формі.
Крім того, варто також звернути окрему увагу на податкові ризики для суб’єкта господарювання у разі недотримання письмової форми правочину. Йдеться про ситуацію, коли правочин в силу недодержання сторонами вимог ст. 208 ЦКУ (щодо письмової форми правочину) може бути визнаний недійсним (нікчемним) в судовому порядку. Доцільність письмової форми виявляється в чіткому фіксуванні прав та обов'язків сторін, а також відповідальності за невиконання чи неналежне виконання домовленостей. Без договору сторони позбавлені механізму захисту своїх прав.
Письмовий договір може укладатись у спрощеній формі, без оформлення окремого документа з назвою «договір». Відповідно до ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У даному випадку можна користуватись спрощеною формою договору про надання послуг у вигляді виставленого рахунка за телекомунікаційні послуги. У разі оплати клієнтом такого рахунка договір буде вважатися укладеним: воля постачальника щодо надання послуг буде виражена в умовах рахунку (номенклатура послуг, їх кількість, ціна і вартість, строк оплати рахунку тощо), а воля абонента щодо прийняття наданих послуг буде виражатися у факті оплати такого рахунку.
Також можна розробити власну форму договору з абонентами і укладати такий договір один раз при підключенні абонента до надання послуг.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити