Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464) базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці».
Розмір єдиного внеску визначено ст. 8 Закону №2464.
Водночас п. 9 прим. 5 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону №2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464, застосовується з понижуючим коефіцієнтом за умови виконання одночасно усіх встановлених цим пунктом умов.
При цьому для розрахунку понижуючого коефіцієнту береться, зокрема, показник «База нарахування у звітному місяці», який розраховується як сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 року / кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати.
Оскільки сума середнього заробітку, нарахованого (виплаченого) працівникам, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, є базою нарахування єдиного внеску, то вона враховується при обчислення показника «База нарахування у звітному місяці».
Разом з цим частиною 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що за працівниками, зокрема, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 04 березня 2015 року №105 затвердив Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок
№105), який набрав чинності з 17 березня 2015 року.
Згідно із п. 7 Порядку №105 оподаткування, нарахування і сплата єдиного внеску на компенсацію здійснюються, зокрема, відповідно до Закону №2464.
Так, частиною сьомої ст. 7 Закону №2464 встановлено, що виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи те, що у разі отримання роботодавцем компенсації з бюджету в межах середнього заробітку за попередній звітний період, у якому розмір єдиного внеску застосовувався з понижуючим коефіцієнтом, значення показника «База нарахування звітного періоду» зменшується на суму компенсації, то такий роботодавець повинен здійснити перерахунок понижуючого коефіцієнту за відповідний звітний період з урахуванням норм п. 9 прим. 5 розділу VIII Закону №2464.