Чи потрібно нараховувати ЄСВ на матеріальну допомогу мобілізованому?

Висновок ДПС щодо ЄСВ, наведений в ІПК від 10.04.2025 №1944/ІПК/99-00-24-03-03: «Оскільки дохід у вигляді добровільної виплати, який виплачується юридичною особою – роботодавцем на користь мобілізованого працівника не включається до фонду заробітної плати, то такий дохід не є базою нарахування єдиного внеску».

Обґрунтування ДПС. Складові зарплати відповідно до п. 14.1.48 ПКУ:

1) основна зарплата;

2) додаткова зарплата. Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема оплата за невідпрацьований час, а саме оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час (див. пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 N 5).

Відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. І ось тут є певний нюанс: за мобілізованими працівниками зберігаються місце роботи, посада і виплачується забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України. Так як відсутня спеціальна норма, то відповідно і права на середній заробіток мобілізований працівник не має. 

Тобто до основної та додаткової зарплати віднести щомісячну виплату мобілізованому не можна.

3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом. А от про такі виплати податківці нічого не сказали, на відміну від Мінекономіки.

Так, Мінекономіки у своєму листі від 11.10.2023 №4707-05/54847-09 визначило:

«Роботодавець може самостійно запроваджувати виплати мобілізованим працівникам з урахуванням норм ст. 91 і 97 КЗпП та ст. 15 Закону про оплату праці, розмір та порядок нарахування яких має регламентуватися колективним договором підприємства. Якщо колективного договору не укладено, то ці питання має бути врегульовано наказом керівника, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

При цьому добровільні виплати, які здійснюються підприємством мобілізованим працівникам, є нарахуваннями за невідпрацьований час, які не передбачені чинним законодавством і належать до інших заохочувальних та компенсаційних виплат (частина третя ст. 2 Закону про оплату праці та пп. 2.3.1 Інструкції N 5).

Враховуючи зазначене, вважаємо, що виплату мобілізованому працівнику, яку роботодавець виплачує у вигляді щомісячної матеріальної допомоги за власний кошт за умовами колективного договору, необхідно відносити до компенсаційних виплат».

Давайте глянемо пп. 2.3.1 Інструкції №5 - до інших компенсаційних та заохочувальних виплат належить нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках.

Дійсно, і даний пункт не ідеальний. Однак потрібно враховувати саму суть події, а не її формальне оформлення. Адже ніхто не був готовий до такого тривалого військового стану, в тому числі і законодавчо. Виплата мобілізованому є оплатою за невідпрацьований час і мобілізація – це не відпустка та не участь у страйку та все ж є подією, яка зумовлена обставинами, які не залежать від працівника. 

На жаль, немає однозначної відповіді, чи можна використати саме цей пункт. Для вирішення питання чекаємо або ініціюємо прецедент. Тому потрібно подати запит на власну ІПК, пославшись на лист Мінекономіки. Адже ЄСВ впливає не тільки на стаж працівника, а ще й на витрати ТОВ і відповідно об’єкт оподаткування податком на прибуток. І не зрозуміло, як в подальшому податківці зреагують, якщо питання лишити без розгляду. Чи будуть наполягати на знятті витрат.

Висновки:

1. Існує суперечність між роз'ясненнями ДПС (в конкретній ІПК) та Мінекономіки щодо необхідності нарахування ЄСВ на добровільну щомісячну матеріальну допомогу мобілізованим.

2. Якщо не нараховувати ЄСВ, спираючись на ІПК ДПС (яка має індивідуальний характер і стосується конкретного платника, що її отримав), існує ризик, що під час перевірки контролюючий орган може дотримуватися позиції Мінекономіки та донарахувати ЄСВ, штрафи та пеню.

3. Якщо нараховувати ЄСВ, підприємство несе додаткові фінансові витрати, але убезпечує себе від потенційних спорів з ДПС з цього приводу, дотримуючись більш консервативного підходу, який відповідає позиції Мінекономіки та загальній логіці включення виплат, пов'язаних з трудовими відносинами (хоч і специфічними), до бази ЄСВ. І в цей же час отримує додатковий ризик - ризик зняття витрат. Тому доцільно отримати власну ІПК.