Податківці у підкатегорії 201.04.01 ЗІР відповіли, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема:
- підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
- підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб.
База нарахування єдиного внеску визначена у ст. 7 Закону про ЄСВ, а саме:
- для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ);
- для платників, зазначених в абз. 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, – на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства (абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Статтею 2 Закону №108 визначено структуру заробітної плати, до якої включаються: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, здійснюється з урахуванням Інструкції №5, зокрема, до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці відносяться:
- допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах (пп. 3.2 розд. 3 Інструкції №5);
- оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації (п. 3.3 розд. III Інструкції №5).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону про ЄСВ, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.
Разом з тим відповідно до абз. 1 ч. 14 - 1 ст. 8 Закону про ЄСВ, єдиний внесок для платника – резидента Дія Сіті, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2, 3 ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 5 Закону №1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» починаючи з календарного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому платником набуто статус резидента Дія Сіті, встановлюється:
а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону №108, – у розмірі мінімального страхового внеску (абзац 2 ч. 14-1 ст. 8 Закону про ЄСВ);
б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом №1667, – у розмірі мінімального страхового внеску (абзац 3 частини 14 - 1 ст. 8 Закону про ЄСВ).
Враховуючи зазначене, підприємство, що є резидентом Дія Сіті, здійснює нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, винагороди за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, які нараховані на користь кожній застрахованій особі, у розмірі мінімального страхового внеску, незалежно від розміру нарахованої заробітної плати.
При цьому мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ).
Разом з тим, оскільки виплати у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами не належать до фонду оплати праці, то такі виплати є базою нарахування єдиного внеску на загальних підставах.