фізособи-підприємці, що перебували на загальній системі оподаткування, базу нарахування ЄСВ визначали відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ — виходячи з суми доходу, що підлягала оподатковуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не могла бути менше мінімального страхового внеску за місяці, у яких отриманий дохід (прибуток).
За місяці, в яких доходу (прибутку) не було, загальносистемник мав право самостійно визначити базу нарахування ЄСВ, яка не могла бути менше за розмір мінімальної зарплати й більше ніж максимальна база нарахування ЄСВ. Тобто за місяці, в яких не було доходу, можна було або зовсім не сплачувати ЄСВ, або сплачувати в сумі, що не менше внеску з мінімальної зарплати й більше внеску з максимальної бази нарахування ЄСВ. Ця норма діє й на сьогодні.
Базою нарахування єдиного внеску був чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До визначеної суми (не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ) у 2016 р. застосовували ставку 22%.
Отже, у місяці, в якому не було доходу (прибутку) підприємець-"загальносистемник" не зобов’язаний був сплачувати ЄСВ, але мав право це робити за бажанням.
Таким чином, вимога податківців, що здійснюють перевірку ФОПа через його закриття, щодо уточнення зобов’язань за січень 2016, в якому не було отримано дохід за час перебування на ЗСО, є неправомірною.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 99 грн/міс
Передплатити