Податківці у підкатегорії 201.04.02 ЗІР надали відповідь, що починаючи з 01.10.2025 р. мобілізовані або залучені за контрактом фізичні особи – підприємці (у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які мають найманих працівників (роботодавці), згідно з положеннями ч. 6 ст. 4 Закону про ЄСВ, звільняються від обов’язку сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, якщо роботодавець сплатив за таких осіб страховий внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску.
При цьому відповідно до п. 9 - 2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ, зокрема, фізичні особи – підприємці, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, або за контрактом, на весь строк їхньої військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, якщо вони не є роботодавцями.
До обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, належать, зокрема:
- своєчасне та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;
- подання звітності, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону про ЄСВ, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, фізична особа – підприємець по відношенню до себе є одночасно як страхувальником, так і застрахованою особою. По відношенню ж до найманих працівників фізична особа – підприємець є виключно страхувальником.
Страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ).
Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).
Отже, законодавством чітко визначено, що наймані працівники набувають статусу застрахованих осіб за умови сплати за них єдиного внеску (страхувальником). Водночас, на відміну від фізичних осіб – підприємців, наймані працівники не можуть бути страхувальниками по відношенню до себе.
Не поширення вимог п. 9 - 2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ щодо звільнення від виконання обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, на фізичних осіб – підприємців, які є роботодавцями, пов’язане з необхідністю виконання страхувальником своїх обов’язків по відношенню до застрахованих осіб.
- Разом з цим, у разі мобілізації / укладення контракту фізичної особи – підприємця, яка є роботодавцем, для неї:
- страхувальник – підрозділ сил безпеки й оборони України, в якому проходить військову службу така фізична особа – підприємець. В розумінні Закону про ЄСВ це не є основним місцем роботи (з 01.10.2025 з ч. 6 ст. 4 Закону про ЄСВ прибрали умову щодо необхідності мати основне місце роботи), проте, такий страхувальник (нараховує грошове забезпечення) є в переліку роботодавців, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ;
- застрахована особа – сама фізична особа – підприємець.
Саме тому, зміни, які набули чинності з 01.10.2025, є логічним кроком щодо усунення у фізичної особи – підприємця дублювання обов’язків страхувальника по відношенню до себе.