Допомога по частковому безробіттю: який наказ треба оформити, аби отримати?

У Порядку №306 говориться, що це має бути наказ зі зазначенням дати початку зупинення (скорочення) діяльності.

Проте багатьох роботодавців хвилює питання, як це зупинення або скорочення діяльності трактуватиметься згідно КЗпП.

З тексту Порядку №306 можна побачити, що допомога надаватиметься на працівників, які втратили частину зарплати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку зі зупиненням (скороченням) діяльності їх роботодавців.

Проте чітко, який саме з варіантів, передбачених КЗпП, дій роботодавця під час карантину підходить для отримання допомоги, в Порядку так і не було зазначено. Ясність внесена лише по одному запитанню — оплачуваний простій під часткове безробіття не потрапляє. Відпустки, тим більш оплачувані, також ні.

Тому, щоб отримати допомогу, все ж таки оформити доведеться наказ про зупинення (скорочення) діяльності на час карантину і скорочення тривалості робочого часу (із визначенням посад працівників, для яких це скорочення встановлюється).

При цьому, щоб отримати таку допомогу, скорочені робочі години не повинні оплачуватися роботодавцем. Адже допомога, по суті, має бути компенсацією втрати зарплати, а не додатковою виплатою до неї.

Та чи не порушується при цьому трудове законодавство? Адже КЗпП така ситуація не передбачена. Зараз ми вже маємо роз'яснення від територіальних органів Держпраці, які заспокоюють. Про що ми писали тут.

Держпраці в коментованому роз'ясненні вважає, що порушень немає!

Підставою для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину є втрата застрахованими особами заробітної плати або її частини, внаслідок вимушеного часткового або повного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим КМУ.

Обмеження діяльності суб'єктів господарювання встановлені Постановою №211.

Держпраці погоджується, що чинним законодавством про працю не визначена процедура зупинення (скорочення) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим КМУ. Але не вважає це проблемою роботодавця. Навпаки, для роботодавця це навіть краще.

Держпраці пояснює, що до цієї процедури не може застосовуватися порядок запровадження зміни істотних умов праці, передбачений ст. 32 КЗпП. Тобто попереджати працівників про зупинення/скорочення діяльності і про скорочення в них через це робочих годин за 2 місяці не обов'язково!

Крім того, на думку Держпраці, зупинення (скорочення) діяльності суб'єктів господарювання, передбачене Постановою №211, не є простоєм, визначеним ст. 34 КЗпП.

Зупинення (скорочення) діяльності оформляється наказом власника або уповноваженого ним органу за наявності умов, передбачених Постановою №211.