ФОП одночасно є найманим працівником: що з ЄСВ?

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування ЄСВ для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Також платниками єдиного внеску, як зазначено у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

ЄСВ для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7  Закону про ЄСВ).

Зазначені норми Закону про ЄСВ діють окремо і сплата ЄСВ за однією нормою не звільняє від сплати ЄСВ за іншою.

Отже, фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати ЄСВ за себе, а сума ЄСВ в будь-якому випадку не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску навіть, якщо ФОП не веде діяльність.