Як зазначено в останньому абзаці ст. 56 КЗпП, робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Одним із таких прав є право на відпустки.
Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (пункт 1 частини першої статті 9 Закону "Про відпустки").
Таким чином, працівник має право у зв'язку з роботою на умовах неповного робочого часу на щорічну відпустку у звичайному розмірі.