Компенсація середнього заробітку мобілізованим працівникам

Це дійсно так. Статею 119 КЗпП передбачені гарантії працівникам у вигляді збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на час виконання обов’язків, передбачених законами "Про військовий обов'язок і військову службу","Про альтернативну (невійськову) службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Але протягом 2014 – 2017 рр. ця стаття зазнавала численних змін. 

Спочатку гарантії надавалися лише працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року. Особливий період розпочався з 18.03.2014 р., коли набрав чинності указ Президента "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 р. №303/2014. Про компенсацію середнього заробітку з бюджету тоді ще не йшлося, і тільки з 08.06.2014 р. у ст. 119 КЗпП внесено зміни, згідно з якими середній заробіток призваних працівників компенсується з бюджету. Наразі діє порядок такої компенсації, затверджений постановою Кабміну від 04.03.2015 р. №105.

З 08.02.2015 р. до осіб, яким надаються гарантії, додано працівників, прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але строк гарантій не більше одного року – залишився, з компенсацією середнього заробітку з бюджету. Одночасно було  зроблено виключення для тих, хто був призваний та згодом продовжив військову службу за контрактом – для них гарантії діють більше ніж один рік та середній заробіток з бюджету не компенсувався. 

З 15.04.2015 р. гарантії  ч. 3 та ч. 4 ст. 119  КЗпП поширено на працівників, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

З 11.06.2015 р. гарантії ст. 119 КЗпП поширено на призваних на строкову військову службу, а період надання гарантій – до дня фактичної демобілізації. Також за працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту – зберігаються гарантії ст. 119 КЗпП та середній заробіток компенсувався з бюджету. 

З 06.12.2015 р. відповідно до чергових змін до ст. 119 КЗпП, такі роботодавці, як фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи незалежно від підпорядкування та форми власності, та фізичні особи - підприємці, також отримали право на компенсацію середнього заробітку мобілізованих працівників. 

З 07.01.2017 р. викладено в новій редакції ч. 3 ст. 119 КЗпП, а ч. 4 виключено. Тепер гарантії надаються призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом особам офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, а з 16.04.2017 р. гарантії не надаються особам, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.