Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до соціальних та надається:
— понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону про відпустки;
— понад щорічні відпустки, які встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст. 11 Закону про відпустки.
На таку додаткову відпустку має право (ст. 19 Закону про відпустки):
- жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років;
- жінка, яка працює і має дитину-інваліда;
- жінка, яка усиновила дитину;
- мати інваліда з дитинства підгрупи А І групи;
- одинока мати (батько);
- батько інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує його без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
- особа, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А І групи, чи один із прийомних батьків.
Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини.
Зверніть увагу! Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) Законом про відпустки не встановлено. У цих випадках слід керуватися загальними нормами законодавства.
Так, згідно зі ст. 1 Закону про охорону дитинства, дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Таким чином, жінка, яка працює і має дитину-інваліда, усиновлену дитину, одинока мати (батько) мають право на цю відпустку до досягнення їхньою дитиною повноліття, тобто до 18 років.
Згідно з ч. 2 ст. 243 СКУ, опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років. Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14-річного віку, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, — з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення 18 років, оскільки згідно зі ст. 186-1 КЗпП гарантії, встановлені у ст. 182-1 КЗпП, поширюються також на піклувальників.
Тривалість відпустки на дітей (ст. 182-1 КЗпП):
- працівникам, які мають одну підставу — 10 календарних днів, без урахування святкових та неробочих днів;
- за наявності декількох підстав — не більше 17 календарних днів. Наявність неповнолітніх дітей або ж повнолітньої дитини-інваліда є окремими підставами для надання такої відпустки. А поєднання цих двох підстав (наприклад, у працівниці є дві неповнолітні дитини, одна з яких є інвалідом) дає право не на кілька відпусток, а на збільшену тривалість такої відпустки.
Порядок надання. Відпустка надається в будь-який час протягом календарного року (див. лист Мінсоцполітики від 25.02.2015 р. №76/13/116-15). Тобто для того, щоб скористатися цією відпусткою, не потрібно мати певний стаж роботи на підприємстві, де вона надається, достатньо перебувати з ним у трудових відносинах.
Якщо людина протягом року звільнилася з одного підприємства і прийнята на роботу за новим місцем роботи, то слід пам'ятати, що в момент звільнення, незалежно від підстав, працівниця має право вимагати від роботодавця виплати компенсації за всі дні невикористаних відпусток, в т.ч. додаткової відпустки на дітей (див. ст. 24 Закону про відпустки).
Роботодавцю за новим місцем роботи слід пам'ятати, що відповідно до ст. 19 Закону про відпустки щорічно додаткова оплачувана відпустка надається тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). Тож оскільки така додаткова відпустка надається щорічно та була оплачена за старим місцем роботи у вигляді компенсації за невикористані дні такої відпустки, то за новим місцем працівниця буде мати право на додаткову відпустку тільки в наступному році, при цьому незалежно від відпрацьованого часу на новому місці роботи.
Такі відпустки зазвичай не можуть бути поділені на частини. Але, на думку Мінсоцполітики, працівниця, яка має право на соцвідпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів. Відповідне роз'яснення наведено у листі Мінсоцполітики від 12.05.2015 р. №256/13/116-15.
Якщо працівник з якихось причин не скористався правом на додаткову відпустку, така відпустка не «згорає», і він має право використати її у наступних роках. В разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні як щорічної відпустки, так і відпустки «на дітей» згідно зі ст. 24 Закону про відпустки.
При звільненні за переведенням грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних основної та додаткових відпусток за бажанням працівника повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник (ст. 83 КЗпП). Але щорічних соціальних відпусток, до яких належить додаткова відпустка на дітей, це правило не стосується. Отже, грошова компенсація за таку невикористану відпустку виплачується працівникові на руки, і скористатися за новим місцем роботи працівник такою невикористаною відпусткою не зможе.
Якщо в поточному році дитині виповнюється граничний вік, який дає право на соцвідпустку, така відпустка надається протягом цього року в повному розмірі. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини.
