Відповідальність за роботу в неробочий час!

Статтею 62 КЗпП визначено, що надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. 

Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, і лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації. 

Залучення працівників до надурочних робіт оформляється наказом з поіменним переліком працівників, які залучаються до надурочних робіт. Видання наказу необхідно для належного врегулювання обов'язку працівників виконувати надурочну роботу, і як підстава для оплати праці у підвищеному розмірі. 

Робота працівників з ненормованим режимом робочого часу понад нормальну тривалість робочого часу не вважається надурочною. 

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу працівникам, які працюють на умовах ненормованого робочого дня, надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Отже, виходом із ситуації може бути ведення підсумованого обліку робочого часу. Відповідно до ст. 106 КЗпПУ у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою ст. 106 КЗпПУ. 

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

При підсумованому обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем і реалізується шляхом виходу на роботу за графіком змінності.

Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду. 

Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. При підрахунку нормальної кількості робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання своїх трудових обов'язків (відпустка, виконання державних або громадських обов'язків, тимчасова непрацездатність тощо).

За порушення інших вимог трудового законодавства застосовується фінансова відповідальність у розмірі мінімальної заробітної плати. Якщо підприємство не буде оплачувати понаднормовий час роботи, то на нього буде поширюватися фінансова відповідальність за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (ст. 265 КЗпПУ).