Мобілізація працівника одразу після відпустки

Працівник під час мобілізації не звільняється, а увільняється наказом керівника від виконання службових обов’язків на час мобілізації. Підставою для оформлення наказу є повістка (довідка, копія витягу з наказу).

Відображати в табелі проходження працівником служби потрібно літерним кодом «ІН» або цифровим кодом 22 (Інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадянських обов’язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул тощо). Цей код ставиться в табелі починаючи з 4 листопада 2024 року і по день демобілізації (і повернення на роботу), припинення або скасування воєнного стану.

Окрім того, роботодавець має й надалі відображати мобілізованого працівника у додатку 1 єдиної звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ вказавши у графі 14 кількість календарних днів перебування у трудових відносинах, бо з працівником трудові відносини не припинено, він лише увільнений від виконання службових обов’язків у зв’язку з мобілізацією до лав ЗСУ за КЗО «1» (або «2», якщо мобілізований є особою з інвалідністю ) у графі 08.

У додатку 4ДФ єдиної звітності мобілізований працівник не відображатиметься, на підставі пп. «б» пп. 176.2 ПКУ, бо не має нарахованого доходу.

У додатку 5 єдиної звітності немає місця мобілізованому працівнику, адже він не звільнений, а тільки увільнений від роботи.

У випадку прийняття роботодавцем рішення на підставі ст. 9-1 КЗпП про добровільну виплату мобілізованим працівникам роботодавець має зафіксувати це в наказі, внести зміни до положення про оплату праці з наведенням механізму розрахунку цієї добровільної виплати. З відображенням нарахування в додатках 1 та 4ДФ та відповідним нарахуванням ЄСВ / утриманими ПДФО та ВЗ.