Оплата роботи у відрядженні у вихідні дні

Гарантії працівнику, який направляється у відрядження, встановлені ст. 121 КЗпП.

Згідно з п. 8 Інструкції №59, на працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Проте ця Інструкція №59 не обов’язкова до виконання роботодавцями, які не фінансуються з бюджету.

Свого часу, Мінсоцполітики в листі від 26.04.2013 р. №478/13/84-13 повідомляла, оскільки положення Інструкції №59 поширюється лише на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, то госпрозрахункові підприємства питання стосовно відряджень, в т. ч. щодо порядку направлення працівників у відрядження та компенсації за роботу у вихідні дні, мають врегулювати в колективному договорі.

У п. 9 розд. І Інструкції №59 зазначено, що якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.

Про те, що працівник спеціально відряджається для роботи у вихідні дні має бути зазначено в наказі. Також має бути зазначено, як працівнику (за згодою сторін) компенсуватимуть роботу в ці дні: наданням інших днів відпочинку чи оплатою в подвійному розмірі (ст. 72 та ст. 107 КЗпП).

Тобто працівнику, який працює за відрядною формою, оплата за роботу у вихідний день обчислюється за подвійними відрядними розцінками.

Отже, якщо вибір зупиняється на наданні інших днів відпочинку, – то вони не оплачуються, працівник відпочиває, а відпрацьовані години у відрядженні оплачують як звичайний робочий день. Якщо вибір зупиниться на оплаті роботи у відрядженні у подвійному розмірі, то додатково дні відпочинку не надаються і працівник після відрядження продовжує виходити на роботу.