Помилкова виплата зарплати – як виправити?

Вичерпний перелік підстав, які дають право роботодавцю проводити утримання із зарплати для погашення заборгованості працівника перед підприємством, наведено в ч. 2 ст. 127 КЗпП. До них відносяться: 

• повернення авансу, виданого в рахунок зарплати; 

• для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; 

• для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; 

• на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування; 

• за невідпрацьовані дні відпустки у разі звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже одержав відпустку; 

• при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству.

Тож, утримати із зарплати працівника надміру виплаченої суми можна, якщо було допущено лічильну (механічну, арифметичну помилку, помилку через збій у бухгалтерській програмі) або нелічильну помилку. Такі утримання проводять на підставі відповідного наказу роботодавця за умови, що не минув строк в один місяць з дня виплати неправильно обчисленої суми. Згода працівника для утримання таких сум не потрібна.

Якщо ж помилка нелічильна (неправильне застосування законів, норм колективного договору), то суму переплати працівник може повернути лише добровільно на підставі письмової заяви. 

В даній ситуації, з моменту зайво виплаченої суми зарплати пройшло більше місяця. Тому, суму зайво отриманих коштів такий працівник може повернути лише добровільно. 

При цьому, слід пам’ятати, що при утриманні надміру виплачених коштів сума всіх відрахувань із зарплати (після утримання ПДФО, військового збору) не повинна перевищувати 20%. Утримати із зарплату всю суму можна, якщо працівник власноруч напише це у своїй заяві на утримання зайво отриманої суми. Крім того, у касу підприємства можна внести всю зайво отриману суму без обмеження її розміром.

Якщо працівник відмовляється повернути помилково виплачені йому внаслідок помилки кошти, то відповідно до норми ст. 1215 ЦКУ не підлягає поверненню безпідставно отримана виплата, у тому числі зарплата, якщо її роботодавець провів добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку і недобросовісності з боку працівника.

В такому разі, керівник підприємства має право прийняти рішення про відшкодування шкоди підприємству за рахунок осіб, які допустили помилку. Зробити вигляд, що така зарплата і мала бути нарахована працівнику, не вдасться, тому що одночасна виплата заробітної плати та допомоги по тимчасовій непрацездатності законодавством не передбачена, бо виплата допомоги є компенсацією втрати заробітку у разі настання страхового випадку. Тому такий працівник, за дні, відпрацьовані під час тимчасової непрацездатності, може отримати або заробітну плату, або допомогу з тимчасової непрацездатності. А як бачимо із запитання, роботодавець вже замовив кошти у Фонді.

Роботодавець може стягнути зайво виплачену зарплату з винних осіб або списати зайво виплачену суму до складу витрат і не стягувати її з винних осіб. У разі стягнення коштів з винних осіб працівники, які не є посадовими особами підприємства, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ч. 1 ст. 132 КЗпП та п. 7 постанови Пленуму ВСУ №14).

Якщо ж сума помилково нарахованої зарплати більше за середню зарплату бухгалтера — винної особи, то він відшкодовує тільки суму, що не перевищує його середнього заробітку.

Головному бухгалтерові як керівнику також доведеться нести матеріальну відповідальність (і теж у межах свого середнього заробітку), але тільки за ту частину, яка не відшкодована безпосередніми її заподіювачами (абз. 2 п. 6 постанови Пленуму ВСУ №14).

Наказ про притягнення працівника до матеріальної відповідальності видають не пізніше за 2 тижні з дня виявлення заподіяної ним шкоди. Днем виявлення заподіяної шкоди вважають день, коли власник (уповноважений ним орган) дізнався про її спричинення.

Як варіант, можна також перекваліфікувати зайво виплачену суму на премію або матеріальну допомогу тощо, щоб не коригувати вже нараховані суми зарплати.