Дводенне відрядження у святковий та вихідний дні: що з оплатою?

Відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: 

• добові за час перебування у відрядженні;
• вартість проїзду до місця призначення і назад;
• витрати по найму жилого приміщення.

Пунктом 9 Інструкції №59 передбачено, якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. Але Інструкція обов’язкова до виконання лише тими роботодавцями, які фінансуються з бюжету. Решта роботодавців не зобов’язані її дотримуватися, тому працівник не зможе захистити свої права, спираючись виключно на цю Інструкцію №59. 

Відповідно, ті роботодавці, які не фінансуються з бюджету, можуть розробити власне положення про відрядження, яке доводиться до відома всіх працівників. Також в обов’язковому порядку, незалежно від наявності положення про відрядження, потрібно дотримуватися загальних норм чинного законодавства.

Таким нормами законодавства є:

ст. 72 КЗпП - робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі, яка обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП.

Якщо прийняте рішення і керівником зафіксоване в наказі, що за роботу у вихідний день під час відрядження надається інший день відпочинку, то такий день відпочинку не підлягатиме оплаті. А от фактично відпрацьовані працівником години у вихідний день у відрядженні оплачуються як звичайний день у відрядженні. 

• ст. 73 КЗпП — робота у святковий день компенсується відповідно до ст. 107 КЗпП, тобто у подвійному розмірі. На бажання працівника, який працював у свят-ковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. Тому, якщо у наказі зазначено, що  робота у святковий день оплачується у подвійному розмірі, тоді вже інший вихідний день не надається. 

Крім того, така ситуація має бути врегульована Положенням про відрядження або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У листі Мінсоцполітики від 19.06.2008 р. №154/13/116-08 зазначено, що для працівників, які направляються y відрядження cпеціально для роботи y вихідні aбо святкові й неробочі дні, тo такими пpацівниками слід ввaжати тих, якi відряджаються з oбов’язком працювати y ці дні, щo має бyти прямо oбумовлено в наказі пpо відрядження. Компенсація зa роботу y ці дні пpовадиться відповідно дo ст. 72, 73, 107 КЗпП і тільки за години, фактично вiдпрацьованi у святковий та вихідний дні. 

Також у наказі про відрядження зазначається строк відрядження, який припадає на вихідні або святкові дні. 

Таким чином, якщо у наказі про відрядження вказано, що працівник спеціально відряджався для роботи у святковий та вихідний день, тоді і оплата за роботу у святковий день повинна була оплатитися у подвійному розмірі, а робота у вихідний день підлягала оплаті як звичайний день у відрядженні з наданням іншого дня відпочинку. Тож, заробітна плата в ситуації, що розглядалася розрахована правильно, за умови направлення працівника у "спеціальне" відрядження.

Якщо в наказі про направлення працівника у відрядження не вказано, що він спеціально направлений у відрядження, дні відбуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими або неробочими днями не є його робочими днями, а отже, й компенсація за роботу в ці дні не виплачується. Проте за ці дні виплачуються добові.