Відрядження іноземних працівників: як нараховувати добові?

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими ж правами і свободами, а також мають такі ж обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. 

Крім того, КЗпП передбачено, зокрема, що трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством держави, в якій здійснене працевлаштування (наймання) працівника, та міжнародними договорами України.

Законом «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Слід зазначити, що документом, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні, є посвідка на постійне проживання.

Окрім звичайного працевлаштування іноземців, поширеним є їх працевлаштування в Україні під час відрядження. Відповідно до вищезазначеного Закону, такі іноземні працівники належать до особливої категорії та називаються «відряджені іноземні працівники».

Відряджені іноземні працівники — це іноземці та особи без громадянства, направлені іноземним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (контрактів), укладених між українським та іноземним суб'єктами господарювання.

Як вбачається з визначення, для отримання дозволу для такої категорії працівників до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює видачу дозволів, окрім звичайного пакета документів, необхідно подати копію договору на виконання певного обсягу робіт/послуг, укладеного між українським та іноземним суб'єктами господарювання.

Тобто при працевлаштуванні іноземних громадян, які працюють в представництві, потрібно отримати дозвіл на його працевлаштування. Адже відповідно до Закону, праця іноземців може застосовуватися на різних посадах в одного або кількох роботодавців, за умови отримання дозволу для кожної посади.

Без дозволу здійснюється працевлаштування працівників іноземних представництв, зареєстрованих на території України в установленому законодавством порядку, та перелічені в ч. 6 ст. 42 Закону про зайнятість населення.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що на іноземних громадян поширюються всі права і обов’язки, передбачені законодавством України, якщо міжнародними договорами не передбачено інше. 

Тобто при оформленні документів під час працевлаштування, скеруванні у відрядження, виплаті заробітної плати, відпускних та лікарняних також слід керуватися нормами чинного законодавства, аналогічними до норм для працівників-резидентів. При цьому потрібно нараховувати зарплату за денним чи середньоденним заробітком за час відрядження.

На виконання законних вимог, зокрема, глав IV — VII КЗпП, на підприємствах, в установах, організаціях роботодавець зобов’язаний вести облік робочого часу. Такий облік дозволяє визначити кількість годин, відпрацьованих кожним найманим працівником. Підрахунок кількості відпрацьованого часу ведуть у Табелі.

Табель — це поіменний список працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу підприємства, установи, організації з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. 

Табель ведуть на всіх працівників, в тому числі, які працюють на умовах строкових трудових договорів, тому що мають такі ж трудові права і обов’язки, як працівники, що уклали трудові договори на невизначений строк. Це означає, що Табель ведуть як на постійних, так і на тимчасових працівників.