Компенсації на курсах підвищення кваліфікації

Згідно ст. 12 Закону про оплату праці, норми оплати праці для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації (при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей) встановлюються КЗпП та іншими актами законодавства України. І такі норми є мінімальними державними гарантіями.

Статтею 122 КзпП передбачено гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації: “При направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством”.

Постанова №695 наводить перелік мінімальних державних гарантій (виплат, передбачених законодавством):

- збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання ;

- оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;

- добові за кожний день перебування в дорозі;

- іногороднім працівникам протягом першого місяця навчання добові виплачуються в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень;

- відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення (або працівники забезпечуються гуртожитком).

Отже, враховуючи наведені вище норми, працівникам які направляються для підвищення кваліфікації, виплати добових здійснюють лише за проізд та перший місяць навчання. Проте, такі норми є мінімальними. Відповідно роботодавець вправі встановити додаткові гаратії щодо оплати праці працівників, які поєднують роботу з навчанням. Такі додаткові гарантії потрібно обумовити у трудовому договорі або в окремому локальному документі (положені). Важливим моментом буде класифікація таких виплат, тому що саме від цього і залежить оподаткування нарахованих та виплачених сум.

Наприклад, суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на підставі пп. 2.2.12 Інструкції №5 є додатковою заробітною платою.

Що стосується питання визначення середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання, аналізуючи норми згаданої Постанови доходжимо висновку що заробітна плата на роботі за сумісництвом не враховується при обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу перебування на курсах підвищення кваліфікації.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата (п. 2 Порядку №100). У закладах охорони здоров'я застосовується підсумований облік робочого часу, тому для обчислення середнього заробітку конкретного працівника використовується середньогодинна заробітна плата, слід врахувати п. 8 Порядку №100. Крім того, при визначенні сумарного заробітку за розрахунковий період для визначення середньої заробітної плати враховуються виплати, наведені у п. 3 Порядку N 100, і не враховуються виплати, наведені в п. 4 Порядку N 100.

ПДФО. Об'єктом оподаткування фізособи є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Стаття 165 ПКУ наводить виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

- кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 Кодексу (пп. 165.1.11 ПКУ);

- сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом (пп. 165.1.37 ПКУ).

Зрозуміло понесені витрати повинні підтверджуватись документально за виключенням добових. Що стосується добових, то слід дотримуватись граничного неоподаткованого ліміту згідно пп. 170.9.1 ПКУ - у межах території України не більш ніж 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, в розрахунку за кожен календарний день (у 2019 р. це 417,30 грн та у 2020 р. це 472,30 грн).

Враховуючи законодавчо встановлений ліміт щодо обмеження суми добових а також умову виплати добових тільки протягом першого місяця навчання  (іногородні працівники), всі інші суми такої компенсації оподатковується як додаткове благо. За пп. “г” пп. 164.2.17 ПКУ дохід отриманий фізособою як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом V ПКУ. Як наслідок оподатковуються ПДФО та військовим збором.

Витрати. Направлення працівника на курси підвищення кваліфікації оформляється наказом (розпорядженням) за підписом керівника (додатково див лист Мінсоцполітики від 29.06.2016 р. №813/13/84-16).

Понесені витрати підприємства на навчання, підвищення кваліфікації працівників, зокрема виплату не тільки середньої заробітної плати але й  інших сум компенсацій є об’єктом витрат. Адже така “інвестиція в персонал” пов'язана з госпдіяльністю підприємства, з його виробництвом (виконанням) певних робіт, послуг тощо.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. А п. 7 П(С)БО 16 уточнює, що витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Важливий момент, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку на підставі документального підтвердження.