Чи може працівник працювати 60 годин на тиждень за підсумованого обліку робочого часу?

Правила застосування підсумованого обліку робочого часу визначається Методичними рекомендаціями №138.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Це встановлено ст. 50 КЗпП. Водночас ст. 52 КЗпП для працівників установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Причому зазначено, що тривалість щоденної роботи (зміни) при п’ятиденному робочому тижні має бути визначена правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня. Проте на деяких підприємствах, на яких за характером виробництва та умовами роботи недоцільно запроваджувати п’ятиденний робочий тиждень, можна встановлювати шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

При цьому тривалість щоденної роботи не може перевищувати:

• при 40-годинному робочому тижні — 7 годин;
• при 36-годинному робочому тижні — 6 годин;
• при 24-годинному робочому тижні — 4 години.

Робочий час на підприємствах обліковують тижнями та робочими днями (змінами). Графіки роботи підприємства в цілому та окремих структурних підрозділів, змін мають бути розроблені так, щоб не перевищувати нормальну тривалість робочого тижня (визначену законодавством) та нормальну тривалість робочого дня/зміни.

У п. 9 Методичних рекомендацій №138 зазначається, що з урахуванням характеру й умов праці тривалість роботи протягом дня до 12 годин робочого часу в зміну може встановлюватися роботодавцем за погодженням із профспілкою або в колдоговорі.

Нормальне число робочих годин облікового періоду (місяць, квартал, рік) розраховується за календарем шестиденного робочого тижня в порядку, встановленому законодавством, і за календарем п’ятиденного робочого тижня в порядку, встановленому в колдоговорі (п. 12 Методичних рекомендацій №138).

За підсумованого обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами (включаючи перерву на обід) була не меншою від подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (ч. 1 ст. 59 КЗпП), тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менш ніж 42 год. (ст. 70 КЗпП). Призначати працівника на роботу впродовж двох змін поспіль забороняється (ч. 2 ст. 59 КЗпП).

Обліковий період встановлюється в колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

Час, відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно з табелем обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період. Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважають надурочним (оплачують згідно зі ст. 106 КЗпП). Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою.

У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачується в подвійному розмірі.

У разі, коли за характером виробництва неможливе додержання законодавчої норми робочого часу в установленому обліковому періоді і неминуча необхідність надурочного робочого часу, графіки роботи (змінності) повинні розроблятися з таким розрахунком, щоб норма надурочного часу не перевищувала 120 годин на рік (ст. 65 КЗпП).