Внесення змін до трудових договорів та використання ПСП у зв’язку із підвищення розміру мінімальної зарплати

Запитання: Прицівники оформлені по трудовому договору. В колонці, де зазначається зарплата, вказано: 101% від мінзарплати. Чи потрібно з 2017 р. міняти всі договори на ставку, чи можна далі опиратися на мінімальну зарплату 3200 грн? Чи можна застосовувати соцпільгу, якщо працівниця розлучена і утримує дитину? В якому розмірі? Чи можна застосовувати соціальну пільгу для осіб, які мають двоє дітей? І в якому розмірі?

Відповідь:

Щодо трудових договорів

Згідно з п. 5 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774 мінімальна зарплата після 01.01.2017 р. не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів.

Тому, сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у 3-місячний строк привести їх норми у відповідність із Законом №1774 згідно із законодавством. А до внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної зарплати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нагадаємо!

Колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 р. №3356, далі – Закон №3356).

Згідно з ст. 2 Закону №3356 колективний договір укладається на підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі:

- на національному рівні - генеральна угода;

- на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди;

- на територіальному рівні - територіальні угоди.

Як бачимо, у Законі №1774 обов’язок роботодавця вносити зміни прописаний лише щодо колективних договорів та угодах усіх рівнів. Тому чи необхідно вносити зміни саме трудового договору залежить від того чи й надалі згідно з умовами такого договору продовжують бути дотримані вимоги чинного трудового законодавства.

Зауважимо, що з 01.01.2017 р. завдяки Закону №1774 розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати – у 2017 році не менше 3200 грн (нова стаття 3-1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95). При цьому роботодавець не зобов’язаний установлювати посадовий оклад в розмірі не меншому за мінзарплату. Згідно з оновленої норми ч. 6 ст. 96 КЗпП мінімальний розмір посадового окладу (тарифної ставки) у штатному розписі не може бути меншим за  розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року), тобто 1600 грн у 2017 р.

Таким чином, роботодавець зобов’язаний щомісяця виплачувати працівнику із повним робочим днем заробітну плату у мінімальному розмірі, яка може складатися з окладу, систематичних премій, інших постійних доплат (окрім доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я за роботу в нічний та надурочний час, РХР, премії до святкових і ювілейних дат).

Тож термін «мінімальна зарплата» стосується не окладу, а заробітної плати працівника за місяць в цілому.

Таким чином, для дотримання мінімальної гарантії в оплаті праці (3200 грн), прописаної у ст. 3-1 Закону №108/95, працівникам за відпрацьовану норму праці мають нарахувати не менше цієї суми. Згідно умов питання у трудовому договорі вказано, що зарплата має становити розмір не менше ніж 101% від мінімальної зарплати, тобто 3232 грн. У такому разі вносити зміни до трудового договору не потрібно, адже навіть якщо на підприємстві заробітна плата і є окладом, тобто немає інших складових, то підприємство дотримується мінімальної гарантії в оплаті праці.

Щодо застосування ПСП

Як ми зауважували тут, ст.169 ПКУ, що регулює ПСП залишилась без змін. Скоріш за все, за неї просто забули, адже фактично у зв’язку з підвищенням мінімальної зарплати до 3200 грн, скористатися ПСП вийде небагатьом працівникам.

Працівниця після розлучення набула статусу одинокої матері, то вона має право  на ПСП у розмірі 150% прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року із розрахунку на кожну дитину), тобто 1200 грн х кількість дітей, якщо граничний розмір доходу такої працівниці становить 2240 грн х кількість дітей.

А ось для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — має право на ПСП у розмірі 100% прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року із розрахунку на кожну дитину, тобто 800 грн х кількість дітей, якщо граничний розмір доходу такої працівниці становить 2240 грн х кількість дітей.

Детальніше про це ми писали тут. Також у пригоді стане наша аналітика щодо особливостей застосування підвищених ПСП, яку ми писали тут.