Простій автомобілю на кордоні: як оплачувати водію?

Згідно з ст. 121 КЗпП працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Середня заробітна плата для такого випадку визначається згідно з Порядком №100. 

Таким чином, коли працівник спрямовується у відрядження, йому повідомляються і правила його роботи у такій поїздці. При цьому слід дотримуватися Положення №340. 

Працівник і роботодавець чітко знатимуть, які години є для такого працівника робочими і будуть оплачені (як зазначено вище, виходячи із звичайних умов оплати праці, наприклад, з окладу, проте, не нижче середнього заробітку, визначеного за два місяці, які передують відрядженню). 

Вихідні дні відрядження, звісно, зарплатою не оплачуються. Якщо у ці дні працівник не працював, а відпочивав. 

А от робочі дні, коли працівник працював – зокрема, і сидів у автомобілі, чекаючи в черзі на кордоні, повинні бути оплачені як відпрацьовані. 

Судячи із запитання, у водія один вихідний день в неділю, а отже він працює за шестиденним робочим тижнем. Згідно з Положенням №340, для водіїв, у яких встановлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин. А напередодні вихідних днів (тобто, у суботу) тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. 

Таким чином, якщо водій усю суботу простояв на кордоні, то 5 годин робочого часу йому мають бути оплачені у порядку, зазначеному вище. 

А якщо очікування тривало довше, наприклад, 12 годин? 

Ось про це Положення №340 і КЗпП чітко не говорять.  Згадка про простої і очікування, включені до нормального робочого дня, є в Положенні №340 щодо підсумованого обліку робочого часу, але до шестиденного робочого тижня її застосовувати не можна – це різні режими праці.

Але водій ці 12 годин не відпочивав (хоча активного водіння ТЗ могло бути й небагато), а виконував трудові обов’язки – перебував у ТЗ як на робочому місці з метою його збереження і проходження митного контролю. Ситуація ця виключна і виникла не з вини водія. Тому, якщо такий факт встановлено (наприклад, за звітом про відрядження) і підтверджено документально (наприклад, документами, оформленими на митниці), то, на думку автора, роботодавець має оплатити і ці понаднормово відпрацьовані години у подвійному розмірі (ст. 106 КЗпП).  

Як говорить пп. 2.10 Положення №340, залучення водіїв до надурочних робіт здійснюється відповідно до статей 62 - 64 КЗпП. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (зміни) (ст. 52, 53 і 61 КЗпП). Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного водія 4 годин протягом двох днів поспіль або 120 годин на рік. А змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 10 годин не частіше ніж двічі на тиждень та 9 годин в інші дні (пп. 3.1 Положення №340).

Але є і виключення, зазначені в пп. 3.2 Положення, і вони як раз стосуються випадку, зазначеного у запитанні. Змінний період керування водія (не плановий, а фактичний) може бути збільшено понад норми, установлені пунктом 3.1 цього Положення, в разі виникнення непередбачуваних обставин (технічна несправність ТЗ, зупинення руху ТЗ в рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови, перешкоди руху, відсутність місць стоянки).