Подання звітності новозареєстрованою особою, якщо діяльність не здійснюється

Звітність до податкової.

Відповідно до п. 49.2 ПКУ платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Як зазначено у запитанні, підприємство на загальній системі оподаткування  (платник податку на прибуток), а новозареєстрована особа як платник податку на прибуток сплачує податок на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році згідно з п. 137.5 ПКУ. Як наслідок, декларація подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, пп. 49.18.3 ПКУ. В такі ж строки разом з декларацією потрібно подати фінзвітність. 

Отже, якщо протягом календарного року діяльність на підприємстві не ведеться, подавати декларацію з податку на прибуток обов’язку немає. А ось фінансова звітність подається до органу статистики незалежно від наявності або відсутності господарської діяльності (адже вона фіксує не тільки фінансовий результат звітного періоду, а і стан активів, власного капіталу та зобов’язань підприємства). Порядок подання фінансової звітності, зокрема, органам державної статистики встановлено Постановою КМУ від 28.02.2000 р. №419.

Подавати податківцям таку фінансову звітність в разі неподання декларації з податку на прибуток теж обов’язку немає, адже вона має подаватися разом із такою декларацією. Але, якщо фінансова звітність подається органам статистики в електронному вигляді, то наразі така звітність потраплятиме одночасно і органам статистики, і до органу ДФС, у якому платник податку перебуває на обліку.   

Відсутність обов’язку подавати декларацію з ПДВ (якщо підприємство зареєстровано платником такого податку), теж витікає з норм п. 49.2 ПКУ, в разі, якщо у підприємства не виникало показників, які підлягають декларуванню. 

Решта податкових декларацій теж треба буде подавати лише за наявності об’єктів оподаткування або показників, які підлягають декларуванню. Наприклад, згідно з п. 269.1 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) або землекористувачі. І юрособи – землевласники або землекористувачи зобов’язані подавати декларацію з цього податку згідно із п. 286.2 ПКУ.  Обов’язку подання такої декларації до факту здійснення госпдіяльності не має. 

Якщо юридична особа є власником об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості зверніть увагу на вимоги пп. 266.7.5 ПКУ.

А от відповідь на питання, чи потрібно подавати Звіт з ЄСВ залежить від того чи є у новоствореної особи наймані працівники, праця яких використовується протягом звітного періоду. 

Якщо засновник виконує обов’язки директора підприємства без укладання трудового договору і займання цієї посади, то він не є найманим працівником такого підприємства. 

У цьому випадку заробітна плата такому засновнику не нараховується. А якщо так, то подавати Звіт з ЄСВ не потрібно. Адже в п. 11 розділу ІІ Порядку №435 сказано, якщо юридичні особи не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт з ЄСВ до органів доходів і зборів ними не подається. Якщо засновник працює на підприємстві на посаді директора, подавати Звіт з ЄСВ потрібно обов’язково.

За періоди нарахування та виплати доходів фізособам (зокрема, але не виключно, зарплати директору), з яких у більшості випадків утримується ПДФО та військовий збір, слід буде подавати податковий розрахунок за формою №1ДФ. Відповідно до п. 1.2 Порядку №4 цей розрахунок свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Обов'язку подавати пустий розрахунок за цією формою законодавством не встановлено.