Самовивіз товару покупцем: чи виписувати ТТН?

Загальне зауваження

Чинні нормативні документи не дають можливості однозначно відповісти на це питання.

На практиці застосовують два підходи:

1. продавець виписує ТТН;
2. продавець не виписує ТТН.

Для уникнення непорозумінь рекомендуємо з цього питання звернутися за свіжою консультацією до Мінінфраструктури, який є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Хоча давню думку цього Міністерства, за 2014 рік, ми наведемо нижче. Але ця думка на сьогодні може змінитися, адже з тих пір чинне законодавство зазнало змін.

Думка Мінінфрастуктури в листі 2014 року

Дивимося лист Мінінфраструктури від 28.05.2014 р. №5615/25/10-14.

В листі зазначено, що якщо покупець перевозить вантаж власним транспортом, ТТН не є обов’язковою. 

На думку Мінінфраструктури, ТТН потрібна тоді, коли є договір на перевезення, тобто, вантаж перевозить сторонній перевізник, найнятий покупцем чи продавцем. 

Тож якщо покупець наймає перевізника, ТТН має бути. Хоча в листі прямо не зазначено, хто має виписувати в цій ситуації ТТН. Там лише процитовано норми Правил №363, за якими ТТН має виписати замовник перевезення, який є вантажовідправником. 

Можемо припустити, що якщо замовником є покупець, то саме він в такій ситуації є вантажовідправником і тому має виписати ТТН.

Тобто, якщо продавець передав товар покупцеві за накладною, то покупець має виписати ТТН, надавши її перевізнику. За такою ТТН перевізник доставляє вантаж покупцеві. Вантажовідправником та вантажоодержувачем в цій ситуації буде покупець.

Якщо керуватися наведеною думкою, то в розглядуваній ситуації продавець не може виписувати ТТН. Це може робити виключно покупець. 

Але ця думка має певні нестиковки з чинним законодавством, які наведемо нижче.

Що сказано в Законі про автотранспорт?

Відповідно до ст. 1 Закону, вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Реєстр товарно-транспортних накладних - спеціалізована електронна база даних, що містить інформацію про реєстрацію товарно-транспортних накладних в електронній та/або паперовій формі та використовується з метою здійснення державного контролю за перевезеннями вантажів транспортними засобами територією України (ст. 1 Закону).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом (ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 48 Закону про автотранспорт, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. 

Поняття перевізника в Законі про автотранспорт не визначено. Але згідно з п. 1 Правил №363 перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. 

Тобто, перевізник — це той, хто перевозить вантаж. Якщо вантаж перевозить покупець власним транспортом, то він є перевізником. Якщо покупець наймає для перевезення сторонню організацію, то така стороння буде перевізником.

З наведеного випливає, що якщо продавець завантажує продукцію в транспорт перевізника (покупця чи найнятого покупцем), то такий продавець є вантажовідправником. 

Якщо глянути форму ТТН (додаток 7 до Правил №363), то там є окремі реквізити для відображення процесу завантаження вантажу в транспортний засіб — розділ "Вантажно-розвантажувальні операції". Очевидно, що якщо автомобіль покупця заїджає на склад продавця, продавець здійснює завантаження в автомобіль, приміром, навіть власними засобами завантаження (кран тощо), причому перед і після завантаження автомобіль може зважуватися на автовагах продавця, то саме продавець і є вантажовідправником. 

Тут зазначимо, що згідно з ст. 48 Закону про автотранспорт вантажовідправник повинен зазначити в ТТН загальну вагу автомобіля з вантажем, масу брутто. Звісно, що саме вантажовідправник, якщо він зважує автомобіль на власних вагах, має заповнювати ці дані в ТТН.

З наведеного нами аналізу випливає, що в даній ситуації продавець є вантажовідправником та повинен виписувати ТТН.  Такий самий висновок буде, якщо проаналізуємо норми Правил №363.

То що в підсумку?

Як ми сказали на початку, аргументи є для обох підходів. Це означає, що продавець, залежно від особливостей кожної конкретної ситуації може застосовувати перший або другий.

Але для остаточного висновку ми рекомендуємо звернутися за консультацією до Мінінфраструктури.