З погляду ЦКУ, подарунок оформлюється договором дарування, який врегульовано нормами глави 55 ЦКУ. Відповідно до ст. 717 ЦКУ, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Юридичні особи також можуть бути сторонами договору дарування, про що говорить ч. 1 ст. 720 ЦКУ.
Форма договору дарування визначена у ст. 719 ЦКУ. При даруванні речей особистого користування та побутового призначення договір дарування укладається усно, а якщо рухома річ, що дарується, має особливу цінність, договір укладається у письмовій формі (передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно).
За фактом передання подарунка оформляється акт приймання-передачі подарунка, видаткова накладна, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою №ОЗ-1 тощо.
Таким чином, засновник може передати у дарунок ноутбук без наявності підтверджуючих документів на його придбання. Тобто вимагати від засновника документів, що підтверджують право власності на такий ноутбук не потрібно. Особисті речі – це товари, нові і такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи. Оскільки ноутбук цілком підпадає під ознаку речі особистого користування, то вважаємо, що договір його дарування від засновника підприємству може бути укладений в усній формі. Однак, для уникнення ризиків трактування такої передачі як продаж (з відповідним нарахування ПДФО та ВЗ) все ж таки радимо укласти з засновником письмовий договір на дарування ноутбука (в якому зазначити, що річ передається безоплатно). Крім цього, як було зазначено вище, необхідно скласти первинний документ на таку передачу.
Поміж тим у договорі на дарування засновник може довідково вказати вартість такого дарунку, яка, наприклад, відповідає ринковій ціні на нього, що буде додатковим підтвердженням його справедливої ціни, про яку ми поговоримо далі.
Справедлива вартість
Справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату (П(С)БО 7 та 19).
При цьому, відсутня законодавчо затверджена методика визначення справедливої вартості. Тому в даному випадку підприємству слід користуватись власною оцінкою такого активу, яка має базуватись на вартості, яку б підприємство могло б отримати, якщо б продало такий актив. Зокрема, можуть бути використана або інформація з магазинів щодо вартості такого активу, за умови того, що він є новим. У тому ж разі, якщо актив вже був у використанні певний час, його вартість, на нашу думку, слід оцінювати, наприклад, виходячи з інформації на безкоштовних дошках оголошень, або інших джерелах, які могли б дати змогу оцінити суму коштів, які підприємство теоретично отримало б від його продажу.
Тобто справедлива вартість, це не вартість цього активу, що підтверджується документально, а очікувана (розрахункова) сума коштів яка б могла бути отримана від продажу такого активу.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити