Які наслідки несвоєчасного складення первинних документів?

Згідно з пп. 44.1 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону про бухоблік господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Далі, згідно з ч. 8 ст. 9 Закону про бухоблік відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Як вказано у ч. 3 ст. 8 Закону про бухоблік, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм законодавства, підприємство «В» повинно складати акт про надання послуг у тому періоді, в якому фактично надані послуги. Акт підтверджує саме господарську операцію з надання послуги, а не операцію з її оплати, яка, своєю чергою, підтверджується банківською випискою. Відповідальність за це покладається на керівництво підприємства «В».

З огляду на несвоєчасність складання первинного документу (акта надання послуг) та, відповідно, несвоєчасність його відображення в обліку у підприємства «А», податківці можуть виключити зі складу витрат підприємства «А» вартість послуг, отриманих від підприємства «В», які не підтверджені правильно оформленими документами.

Те, що підприємство «В» є платником єдиного податку, не дає йому права складати первинні документи про надання послуг на дату отримання оплати за них. Платники єдиного податку повинні вести бухоблік за загальними правилами.