Виробництво салатних міксів та оптовий продаж зелені: як відобразити в бухобліку?

Не зважаючи на те, на якій системі оподаткування перебуває підприємство, ведення бухобліку ніхто не відміняв. Принципи та методи ведення бухобліку і складання фінзвітності встановлено П(С)БО або МСФЗ. І якщо підприємство відноситься до суб'єктів малого або мікропідприємництва (додатково див.  ч. 3 ст. 55 ГКУ) слід враховувати норми П(С)БО 25.

Бухоблік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухобліку. 

Враховуючи умови запитання, стає зрозуміло, що підприємство відноситься до виробників певної продукції. А це означає, що в обліку підприємства є об'єкти витрат, які потребують їх визначення пов'язаних з виробництвом продукції. 

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (рахунки 92, 93, 94, 95, 96, 97). Проте, є витрати, які визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (рахунки  90, 91, з рахунком 91 є свої особливості). Спочатку інформація про витрати на виробництво продукції узагальнюється на рахунку 23 "Виробництво".

За дебетом рахунку відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом  готової продукції, у дебет рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". А вже під час вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу  рахунок 27 буде кореспондувати з дебетом рахунка 90 "Собівартість реалізації". 

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. 

Зверніть увагу:  перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. Також окремим документом встановлюється перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат. Загалом це суб’єктивний підхід, який грунтується на економічній доцільності. 

Перелік таких витрат може прописуватись у наказі про облікову політику або затверджуватись окремими наказами у періоді виробництва певної продукції.

Перелік витрат, які відносяться до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлено п. 11-16  П(С)БО 16. 

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

Зверніть увагу: нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, які є складовою собівартості реалізованої продукції відносяться до витрат підприємства у періоді їх виникнення. 

Для визначення суми розподілених і нерозподілених постійних  загальновиробничих витрат підприємству потрібно мати такі дані:

• базу для розподілу ЗВВ;
• нормальну потужність;
• загальну планову величину ЗВВ із розбивкою на змінні і постійні.

А вже первісна вартість готової продукції визнається за виробничою собівартістю, п. 10 П(С)БО 9 уточнює, що виробнича собівартість готової продукції визначається за нормами П(С)БО 16.

Отже, формування виробничої собівартості — найважливіший етап. Особливої уваги заслуговує правильність віднесення загальновиробничих витрат до постійних і змінних. Адже правильність віднесення таких витрат впливає на формування собівартості реалізованої продукції та формування виробничої собівартості. 

При розподілі загальновиробничих витрат слід бути уважним. За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображають суму визнаних загальновиробничих витрат. А далі здійснюється щомісячний розподіл: за кредитом рахунку 91 — списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

З кредиту рахунку 91 змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати відображають у дебеті рахунку 26 або 27. Дебет рахунку 26 та 27 — це надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю. А нерозподілені постійні загальновиробничі витрати з кредиту рахунку 91 потрапляють до дебету субрахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», де ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції.

Отже, різниця між собівартістю реалізованих товарів та виробничою собівартістю продукції полягає у правильному формуванні собівартості.

Таблиця

Формування собівартості

Витрати на оренду землі обліковуються проведенням: Дт 91 Кт 631, з подальшим розподілом між видами продукції (видами зелені). Розподіл орендної плати можна вести, наприклад, за масою кожного виду зелені, що отримана з орендованих площ. Розподілені суми списуються на собівартість кожного виду продукції проведенням Дт 23 (аналітика за видами продукції) Кт 91.

Витрати на оплату послуг з поливу та за електроенергію обліковуються аналогічно: Дт 91 Кт 631 з подальшим розподілом між видами продукції. Тут теж  найкращою базою розподілу буде маса продукції кожного виду.

Списання насіння та добрив здійснюється проведенням Дт 23 (аналітика за видами продукції) Кт 201.

Розсада обліковується за виробничою собівартістю відповідно до П(С)БО 16.

Витрати на вирощування розсади обліковуються проведеннями:

• Дт 23, аналітика «Вирощування розсади» Кт 13, 20, 22, 631, 65, 66

Списання розсади на витрати виробництва:

• Дт 23, аналітика за видами продукції Кт 23 аналітика «Вирощування розсади».

Враховуючи, що платники податку на прибуток визначають об’єкт оподаткування шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінрезультату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до бухобліку на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ, до порядку ведення бухобліку слід відноситись уважно. 

Що стосується порядку оподаткування ПДВ, то при зміні системи оподаткування підприємство залишається платником ПДВ, тому як і раніше діють норми розділу V ПКУ.