Податковий і бухгалтерський облік таких операцій фактично залежить від того, як і від кого оформлюватимуться первинні документи щодо ремонту, гарантійного та сервісного обслуговування.
Адже постійне представництво, як видно із запитання, є не тільки платником податку на прибуток, а і платником ПДВ. А об’єктом оподаткування цими податками є послуги/роботи, які надає/виконує саме платник податків (згідно з первинними документами), а не його засновник. Тобто, з метою оподаткування, діяльність постійних представництв на митній території України розглядається окремо від загальної діяльності нерезидента, інтереси якого воно представляє.
Якщо договір про надання/виконання зазначених послуг/робіт укладено напряму із нерезидентом, але надавати/виконувати фактично їх буде інший платник податків – постійне представництво, це можливо на підставі розпорядження засновника.
Якщо б постійне представництво було продавцем цього обладнання, то гарантійний ремонт, сервісне та гарантійне обслуговування за чинним законодавством мало б провадити саме воно. Такі ремонти і обслуговування є складовою реалізації товарів, встановленим законом і договором, з одного боку, правом покупця, з іншого – обов’язком продавця, і провадяться для покупця безкоштовно. Але вважаються оплатними, оскільки таке обладнання було продано, і гарантійні ремонти і обслуговування включені до ціни обладнання (хоча за ПКУ витрати на їх проведення розглядаються не у складі собівартості товарів, а як витрати на збут – п. «є» пп. 138.10.3 ПКУ). Тому, на думку деяких фахівців, включати їх вартість до оподаткованого доходу та/або до бази оподаткування ПДВ ще раз немає сенсу. Інше питання щодо сервісного обслуговування, адже воно може оплачуватися покупцем окремо. Таке обслуговування оподатковується на загальних підставах.
Але постійне представництво не є продавцем обладнання. Тому, оскільки платник податків оформлює відповідні акти, то вартість наданих/виконаних послуг/робіт на підставі акту включатиметься до оподаткованого доходу/бази оподаткування за загальними правилами, встановленими для податку на прибуток і ПДВ в Україні. А ось права у платника податку-виконувача на податкові витрати і ПК з ПДВ у зв’язку із такими операціями, на нашу думку, не буде – якщо послуги/роботи надаються покупцю обладнання безоплатно (і без компенсації їх вартості нерезидентом).
Бухгалтерський облік таких операцій залежатиме від факту оплати зазначених робіт/послуг. Якщо, наприклад, сервісне обслуговування було оплатним, то в бухгалтерському обліку постійного представництва буде відображатися звичайна реалізація послуг/робіт.
Що стосується безоплатного гарантійного обслуговування і ремонту, то продавець товарів їх вартість списує на збутові витрати (тобто, на рахунок 93). Але постійне представництво не є продавцем обладнання, тому облік цих витрат має бути іншим. Якщо нерезидент компенсуватиме постійному представництву ці витрати, то здійснення такого гарантійного обслуговування і ремонту теж варто, на нашу думку, відобразити як реалізацію послуг/робіт, а надходження компенсації – зарахувати як оплату за таку реалізацію. Якщо ж нерезидент не компенсуватиме вартість таких витрат окремо, то, на нашу думку, в бухгалтерському обліку постійного представництва слід відобразити операцію з безоплатного надання послуг/робіт. В такому випадку, як правило, витрати на надання послуг/ виконання робіт не збираються на рахунку 23, а прямо списуються на субрахунок 977. На цей субрахунок списуються і витрати з нарахування ПЗ з ПДВ