Облік та оподаткування нестач майна на відповідальному зберіганні (аудіоверсія)

Виявлення розбіжностей між фактичною наявністю цінностей та даними обліку під час інвентаризації майна, що перебуває на зберіганні, регулюється за загальними правилами Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 №879. Проте сам факт втрати активів третім підприємством породжує низку специфічних наслідків як у бухгалтерських реєстрах, так і в податкових розрахунках сторін договору зберігання. 

Бухгалтерський облік у поклажодавця (власника майна)

Оскільки втрачене майно більше не відповідає критеріям визнання активом, поклажодавець повинен негайно списати його балансову вартість. Залежно від виду активів вартість втрачених цінностей списується кореспонденцією: 

• для запасів: дебет субрахунку 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» у кореспонденції з кредитом рахунків обліку запасів (20, 28 тощо); 
• для основних засобів: списання суми нарахованого зносу (дебет рахунку 13 — кредит рахунків 10, 11) та списання залишкової вартості на витрати (дебет субрахунку 976 «Списання необоротних активів» — кредит рахунків 10, 11). 

Якщо на момент фіксації нестачі зберігач ще не підтвердив згоду на компенсацію або тривають судові спори, списану суму доцільно одночасно зафіксувати на позабалансовому субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після офіційного визнання винною стороною суми відшкодування (або набрання законної сили відповідним судовим вердиктом) ця сума знімається з субрахунку 072, і виникає дебіторська заборгованість: дебет субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» у кореспонденції з кредитом субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» (якщо втрачено запаси) або 746 «Інші доходи» (якщо пошкоджено об'єкт основних засобів). Фактичне перерахування коштів від зберігача відображається записом за дебетом рахунку 311 та кредитом 375. 

Бухгалтерський облік у зберігача

Суб'єкт господарювання, який прийняв активи на відповідальне зберігання, обліковував їх за балансом (на рахунках 01 або 02). У момент констатації факту нестачі зберігач списує відповідну вартість з позабалансового рахунку. Сума визнаного обов'язку з покриття завданої шкоди відноситься до складу витрат: дебет субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» та кредит субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Погашення заборгованості коштами з банківського рахунку проводиться записом Дт 685 — Кт 311. 

Податок на додану вартість

Втрата цінностей кваліфікується як їх використання в операціях, не пов'язаних із господарською діяльністю. Через це власник майна зобов'язаний нарахувати компенсуючі податкові зобов'язання з ПДВ:

• за втраченими запасами, якщо під час їх купівлі формувався податковий кредит, на підставі п. 198.5 ПКУ; 
• за знищеними об'єктами основних засобів — за правилами п. 189.9 ПКУ (виходячи з їх балансової залишкової вартості). 

Сама сума компенсації завданих збитків, яка надходить від зберігача, згідно з абз. 6 п. 188.1 ПКУ до бази оподаткування ПДВ не включається. Водночас варто стежити, щоб за умовами договору передача та повернення майна не маскували операції з реалізації товарів, оскільки податкові органи можуть намагатися трактувати такі розрахунки як продаж за наявності права використання майна зберігачем. 

Податок на прибуток та єдиний податок

Для платників податку на прибуток у потерпілої сторони сума відшкодування формує бухгалтерський дохід і, відповідно, збільшує фінансовий результат до оподаткування без будь-яких коригувань. У винної сторони визнана сума потрапляє до витрат. Проте якщо винуватець застосовує податкові різниці за розділом ІІІ ПКУ, він повинен врахувати обмеження за пп. 140.5.11 ПКУ: фінансовий результат збільшується на суму відшкодування збитків, якщо виплата здійснюється на користь суб'єктів, які не є платниками податку на прибуток (наприклад, платників єдиного податку), окрім виплат фізичним особам — платникам ПДФО. 

Якщо потерпілою особою виступає юридична особа — платник єдиного податку третьої групи, отримані на поточний рахунок кошти компенсації збитків визнаються доходом відповідно до вимог пп. 2 п. 292.1 ПКУ. Така позиція узгоджується і з роз'ясненнями контролерів у категорії 108.01.02 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (ЗІР) («Чи включаються до доходу ЮО – платника ЄП сума компенсації витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судового збору та державного мита, сплаченого таким платником?»). Для зберігача — платника єдиного податку перерахування компенсації на об'єкт оподаткування не впливає. 

Читайте також: Інвентаризація за місцями відповідального зберігання – 2026: правила проведення за Положенням №879

Висновки

• При підтвердженні нестачі поклажодавець вилучає вартість майна зі складу балансових активів з нарахуванням компенсуючого ПДВ (за п. 198.5 або п. 189.9 ПКУ), тоді як зберігач здійснює списання суми з відповідного позабалансового рахунку;
• Сума грошового відшкодування збитків не оподатковується ПДВ на підставі абз. 6 п. 188.1 ПКУ, відображається у складі доходів власника майна (субрахунки 716, 746) та включається до операційних витрат винуватця (субрахунок 949);
• Виплата компенсації на користь неплатників податку на прибуток (зокрема єдинників) вимагає від винуватця — високодохідника застосування збільшуючої податкової різниці за пп. 140.5.11 ПКУ, а для потерпілого на спрощеній системі зазначена сума включається до бази єдиного податку.