Необоротні активи дешевші за 2500,00 грн не можуть вважатися основними засобами

У нормах ПКУ немає визначення терміна «малоцінний необоротний матеріальний актив», але зустрічається вислів «інші необоротні матеріальні активи», хоча його визначення ПКУ теж не дає. Проте згідно з пп. 14.1.84 ПКУ інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. А терміни «інші необоротні матеріальні активи» та «малоцінні необоротні матеріальні активи» згадуються в П(С)БО 7.

ПКУ у пп. 14.1.138 висуває конкретні умови та ознаки, за якими актив може визнаватись основним засобом. До ОЗ належать матеріальні активи, які призначаються для використання у госпдіяльності, очікуваний строк корисного використання яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) та вартість яких перевищує 2500,00 грн. З цими критеріями порівнюється первісна вартість ОЗ, за якою вони приймаються до податкового обліку, яка формується відповідно до ст. 146 ПКУ. Тому за нормами пп. 14.1.138 ПКУ матеріальні активи, що є необоротними і вартість яких не перевищує 2500,00 грн., не можуть вважатися ОЗ. А вже п. 145.1 ПКУ уточнює, що основні засоби та інші необоротні активи розподіляються на 16 груп, для кожної з яких встановлено мінімальний строк корисного використання. Щоправда, строк корисного використання для землі, природних ресурсів, бібліотечних фондів і малоцінних необоротних матеріальних активів не встановлюється.

Отже, у складі ОЗ у податковому обліку за визначенням не можуть бути об'єкти, дешевші за 2500,00 грн. Таким чином, якщо необоротний актив не вписується до вартісної межі у 2500,00 грн., але очікуваний строк корисного використання (експлуатації) з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік), то в податковому обліку він не є об'єктом ОЗ.

А от необоротні активи, вартість яких менша 2500 грн., але строк використання яких становить більше року, можуть належати у податковому обліку до інших необоротних активів — МНМА.

Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, які не відображені як ОЗ на рахунку 10 «Основні засоби», призначено рахунок 11 «Iнші необоротні матеріальні активи», зокрема субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». А в податковому обліку такі активи належать до групи 11.

Підприємству слід також пам'ятати, що:

1) для МНМА не визначається ліквідаційна вартість, виходячи з визначення терміна у пп. 14.1.20 ПКУ: «вартість малоцінних необоротних матеріальних активів, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість малоцінних необоротних матеріальних активів»;

2) вартість МНМА не відноситься до сукупної вартості ОЗ на початок звітного року для визначення «10-відсоткового ремонтного ліміту», оскільки такі активи належать до інших необоротних активів, а «ремонтні норми» п. 146.11 та п. 146.12 ПКУ поширюються на об'єкти ОЗ;

3) оскільки МНМА не є основними засобами, то витрати на їх ремонт (поліпшення) відносяться до складу витрат.

Що стосується бухгалтерського обліку, то, згідно з п. 5 П(С)БО 7, для цілей бухгалтерського обліку ОЗ класифікуються за такими групами: основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Єдиний критерій, згідно з п. 4 П(С)БО 7, за яким матеріальний актив, що утримується підприємством з метою використання у процесі виробництва/діяльності, може визнаватись об'єктом ОЗ, — це очікуваний строк корисного використання (експлуатації). Такий строк для ОЗ має становити більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). У п. 5.2 П(С)БО 7 зазначається: «Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів».

Таким чином, критерії визнання МНМА — це:

1) використання активу більше року;

2) встановлена підприємством вартісна ознака.

Величину вартісного критерію належності матеріального активу до малоцінних необоротних слід прописати у наказі про облікову політику підприємства.