Відшкодування витрат заставодавцю: облік та оподаткування

Бухгалтерський облік 

Підприємство Б – заставодавець за договором кредиту підприємства А. Погашення кредиту проводиться заставним майном.

Відповідно до ст. 21 Закону №2654, реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 591 ЦКУ).

Таким чином, за загальним правилом, заставлене майно реалізується на публічних торгах. 

Відповідно до ч. 2 ст. 589 ЦКУ за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю (ст. 25 Закону №2654). Більш детально про це ми писали тут.

Якщо за згодою сторін заставне майно у рахунок погашення кредиту переходить до заставодержателя, то таке відчуження прирівнюється до операції з постачання товару. Про це ми писали тут.

Регрес – це право зворотньої вимоги (в даному випадку, право вимоги за договором кредиту). Як правило, коли йдеться про договори кредиту та поруки, відповідна вимога прямо прописується у договорі поруки. 

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦКУ до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Це дає право в силу закону вимагати виконання зобов’язання боржником вже перед поручителем (кредитором після виконання поручителем свого зобов’язання).

Втім, ЦКУ містить норму, за якою у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. (ч. 1 ст. 554 ЦКУ). Звісно, в цій ситуації можливе укладання окремої угоди про виконання зобов’язань перед поручителем як перед кредитором, поручитель в такому разі може скористатись приписами ст. 619 ЦКУ. Втім, на нашу думку, навіть, якщо у ч.1 ст. 619 ЦКУ прописано, що субсидіарна відповідальність може бути передбачена договором, все ж йдеться не про окремий письмовий документ (правочин), а про складову частину іншого основного договору. Оскільки субсидіарна відповідальність не виникає сама по собі, вона пов’язана з основним зобов’язанням, яке і є предметом такого іншого основного договору.

Тому, на нашу думку, враховуючи за наявності двох договорів – договору кредиту та договору поруки, сторонам не потрібні інші правочини, для задоволення регресної вимоги поручителя як кредитора за договором кредиту (після виконання поручителем свого зобов’язання за договором поруки). Поручитель має право регресної вимоги в силу закону та договору кредиту, де він замінив основного кредитора.

Відображення в обліку погашення банківського кредиту за рахунок заставного майна

Оподаткування

Щодо ПДВ, то операція з відшкодування понесених витрат боржником (повернення сплачених поручителем грошових коштів за боржника) не є поставкою товарів чи послуг у розумінні пп.14.1.185, пп. 14.1.191  ПКУ, тому дана операція не є об’єктом оподаткування ані для боржника ані для поручителя (Консультація ДПС).

Відповідно до положень пп. 134.1.1 ПКУ, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень  розділу ІІІ ПКУ.

У разі отримання поручителем відшкодування від боржника (покупця) сум сплаченого поручителем зобов’язання, відповідна сума відшкодування не включається до складу доходу поручителя, а сума перерахованих кредитору (продавцю) грошових коштів за договором поруки  не відображається у складі витрат (Консультація ДПС).