Коли в обліку відображати нарахування 3% річних та індексацію на прострочену заборгованість?

Правові підстави

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 

Тобто, 3% річних та індексація не нараховуються автоматично у разі прострочення заборгованості. Їх потрібно виставляти боржнику окремо, якщо він прострочив виконання зобов’язання. Наприклад, під час пред’явлення претензії про оплату боргу. В претензії зазначають як основну суму боргу, так і інфляційні. Якщо боржник визнав претензію, то він має погасити як основний борг, так і проценти з інфляційними. Якщо борг не визнано, то стягнути борг та проценти з інфляційними можна через суд. 

З наведеного зрозуміло, що підставою для виникнення заборгованості щодо процентів та інфляційних буде один з цих документів:

• визнана боржником претензія або
• рішення суду, яке набуло законної сили.

Бухгалтерський облік

Відповідно до п. 5 НП(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути правильно визначена. 

Оцінка доходу може бути правильно визначена на дату визнання претензії чи набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, проценти і інфляційні відображають в бухгалтерському обліку саме на таку дату, проводкою:

• Дт 374 Кт 715.

Якщо претензія не визнана чи рішення суду не набуло законної сили, дохід від процентів і інфляції не визнають і в бухгалтерському обліку не відображають.