Відображення в бухгалтерському обліку
Підприємство, яке вносить до складу СК майновий внесок (в даному випадку – квартиру), натомість придбаває корпоративні права.
Придбані корпоративні права належать до фінансових інвестицій. Відповідно до п. 4 НП(С)БО 12, фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.
Відповідно до п. 4 НП(С)БО 12, фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.
Відповідно до п. 6 НП(С)БО 12, якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.
В даній ситуації справедлива вартість – це вартість, за якою квартира передається до складу СК. Тож собівартість фінансової інвестиції визначається на рівні вартості переданої квартири.
Обліковуються фінансові інвестиції на рахунку 14.
Якщо квартира, що передається до СК, обліковується у складі ОЗ, то перш ніж передати її до СК, квартиру переводять до складу необоротних активів, утримуваних для продажу:
- Дт 131 Кт 10 – на суму нарахованої амортизації;
- Дт 286 Кт 10 – на залишкову вартість.
Сама операція передачі відображається в бухгалтерському обліку як продаж квартири:
- Дт 377 Кт 712 – на вартість передачі;
- Дт 943 Кт 286 – на собівартість квартири;
- Дт 14 Кт 685 – відображена собівартість придбаної фінансової інвестиції (в розмірі вартості передачі квартири);
- Дт 685 Кт 377 – залік заборгованостей.
Надалі на дату балансу фінінвестиція на рахунку 14 обліковується за одним з чотирьох методів, визначених НП(С)БО 12. Оскільки частка підприємства в СК ТОВ – 40%, це є ознакою суттєвого впливу на діяльність ТОВ, тому фінінвестиції на дату балансу слід обліковувати за методом участі в капіталі. Про особливості обліку за цим методом можна прочитати тут, тут, тут, тут, тут.
Хто повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?
Якщо квартира внесена до СК ТОВ, то власником такої квартири стає ТОВ.
Платниками податку на нерухомість є власники об’єктів нерухомості.
Відповідно до пп. 266.8.1 ПКУ, у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Тобто, якщо, приміром, квартира перейшла у власність ТОВ у лютому 2023 року, то починаючи з лютого платником податку на нерухомість стає ТОВ. А підприємство має останній раз сплатити податок за січень 2023 р.
Якщо підприємство подавало річну декларацію з податку на нерухомість, то протягом 30 календарних днів з дня передачі права власності на нерухомість слід подати уточнюючу декларацію, в якій відкоригувати раніше нараховані річні суми податку (див. пп. 266.7.5 ПКУ).
Які наслідки з ЄП для підприємства?
Дивимося відповідь податкової на питання в ЗІР (108.01.02): «Чи може ЮО – платник ЄП третьої групи здійснювати операції з внесення коштів або майна до статутного капіталу іншої ЮО в обмін на корпоративні права?».
Податкова відповідає, що юридична особа – платник єдиного податку третьої групи має право здійснювати операції з внесення майна (коштів) до статутного капіталу іншої юридичної особи в обмін на корпоративні права (бути засновником іншої юридичної особи).
Має то має, але які податкові наслідки?
З точки зору податкового обліку передача квартири є її продажем (див. пп. 14.1.202 ПКУ).
Причому відповідно до пп. 291.6 ПКУ платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). А в разі застосування негрошового розрахунку платник ЄП повинен перейти на сплату інших податків і зборів - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (див. п. 4 пп. 298.2.3 ПКУ).
Причому доходи від продажу, отримані в негрошовій формі, обкладаються за подвійною ставкою (пп. 2 п. 293.5 ПКУ).
Разом з тим думка податкової з цього питання нам невідома. Тому для уникнення непорозумінь може бути доречним отримати індивідуальну податкову консультацію.