Право вимоги: що в облiку?

Чітких однозначних норм щодо бухгалтерського обліку в розглядуваній ситуації норми НП(С)БО не містять. На погляд податкової, який ми наводили тут, з цього питання слід звернутися до Мінфіну.

Але оскільки думка Мінфіну дотепер нам не відома, спробуємо знайти відповідь самостійно.

Міркуємо таким чином.

Контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства, відноситься до фінансових активів (див. п. 4 НП(С)БО 13).

Придбавши право вимоги за кредитним договором, ТОВ фактично придбало контракт, який надає право отримати грошові кошти від іншого підприємства – боржника. Таким чином, таке право вимоги є фінансовим активом, а, отже, на наш погляд, обліковується згідно з нормами НП(С)БО 13.

Відповідно до п. 5 НП(С)БО 13, фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов'язання, інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти.

Тобто, фінансові активи є різновидом фінансових інструментів.

Відповідно до п. 29 НП(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю.

Таким чином, придбану заборгованість відображають проводкою: Дт 183 (довгострокову) чи 377 (короткострокову) Кт 311 – 1 млн. грн.

Відповідно до п. 30 НП(С)БО 13, на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:

• 30.1 дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;
• 30.2 фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення;
• 30.3 фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;
• 30.4 фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо
  яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.

На наш погляд, в розглядуваній ситуації придбана заборгованість є фінансовим активом, щодо якого не застосовується оцінка за справедливою вартістю. Тому що за загальним обліковим правилом оцінку за справедливою вартістю застосовують щодо активів, для яких існує ринок. Тобто, завжди існують продавці, готові продати певний актив і покупці, готові його придбати. А, отже, на такому ринку завжди можна визначити актуальну ціну купівлі-продажу відповідного активу.

На наш погляд, для розглядуваної заборгованості такого ринку немає. Тому справедлива вартість до такої заборгованості не застосовується.

В п. 33 НП(С)БО 13 зазначено, що балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків.

Тобто, балансову вартість фінансових активів можна зменшувати, якщо для цього є підстави, але не збільшувати.

З наведеного випливає, що до моменту отримання коштів за придбаною заборгованістю (тобто, до моменту її погашення) придбана заборгованість обліковується за собівартістю її придбання. І тільки якщо заборгованість погашена (Дт 311 Кт 377) і вартість погашення більше собівартості, слід відобразити дохід на різницю між собівартістю і сумою погашення (Дт 377 Кт 746).

Але знову повторимо, що чітких рекомендацій з бухгалтерського обліку в розглядуваній ситуації норми НП(С)БО не містять. А регулювання питань методології бухобліку Законом про бухоблік (ч. 2 ст. 6) покладено на Мінфін. Тому для уникнення можливих непорозумінь може бути доцільним звернутися до Мінфіну.

Придбана заборгованість має одного боржника і трьох поручителів. Яких осіб зазначати як боржників за придбаною заборгованістю?

На наш погляд, оскільки боржник один, то саме його потрібно відображати в обліку. А якщо заборгованість погашатиметься повністю чи частково поручителями, в сумі такого погашення зменшуватиметься заборгованість за основним боржником.