Собівартістю продукції є виражені у грошовій формі витрати підприємств на її виробництво і збут. Прийнято розрізняти виробничу собівартість продукції (витрати підприємства на виробництво) і повну собівартість (з урахуванням витрат на збут). У даному випадку йдеться про виробничу собівартість продукції.
Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) згідно з НП(С)БО 16, групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами: матеріальні витрати (без урахування вартості зворотніх відходів), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати. Витрати матеріалів, про які йдеться у запитанні, відносяться відповідно до матеріальних витрат.
Відповідно до п. 22 НП(С)БО 16, до складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):
- сировини й основних матеріалів;
- купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
- палива й енергії;
- будівельних матеріалів;
- запасних частин;
- тари й тарних матеріалів;
- допоміжних та інших матеріалів – як раз до них відносяться ТМЦ, про які йдеться у запитанні.
Відпуск у виробництво сировини і матеріалів, купованих напівфабрикатів і комплектуючих, інших видів матеріальних цінностей, що використовуються у процесі виробництва готової продукції, відбувається за письмовими заявками керівників цехів, дільниць та інших виробничих підрозділів підприємств.
При передачі сировини і матеріалів використовують облікові документи внутрішньовиробничого (управлінського, оперативного) обліку, типові форми яких затверджені наказом №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», а також інші документи, як такі, що мають типову форму, так і ті, що розроблені і використовуються на цьому підприємстві. Перелік таких документів, порядок їх заповнення і використання передбачається планом (графіком) документообігу підприємства, його обліковою політикою тощо.
Відпуск матеріальних цінностей зі складів до виробничих підрозділів (цехи, дільниці, відділи тощо) може бути оформлений забірними листами, вимогами (заявками) на відпуск, іншими аналогічними за призначенням документами.
Сировина і матеріали відпускаються зі складу і надходять у виробництво на підставі належно оформлених документів внутрішнього обліку за натуральними показниками - вагою, об’ємом, площею або кількістю (наприклад у штуках, комплектах, листах) відповідно до діючих технічних норм із зазначенням виробів, видів або груп продукції, для виробництва яких вони відпущені. Під витратою сировини і матеріалів на виробництво розуміють їх використання безпосередньо у виробничому процесі. Відпуск у комори цеху розглядається не як витрата на виробництво, а як переміщення матеріальних цінностей з одного місця зберігання на інше.
Норми списання матеріалів підприємство розробляє самостійно на підставі технологічних карт на виробництво продукції, опису операцій, виконаних замірів тощо. Зокрема, підприємство вправі самостійно визначити норми витрат матеріалів, що використовуються при виробництві продукції. Для цього доцільно створити комісію, яка проводить відповідні заміри чи спостереження за нормальним виробничим процесом і на підставі отриманих фактичних даних визначає норми списання матеріалів, які затверджуються керівником підприємства. Для отримання більш достовірних даних варто провести кілька замірів або спостережень.
Про нормування витрат на виробництво ми писали тут.
На підставі обліку кількості матеріалів, поданих на робочі місця за певний період, кількості продукції, яка фактично виготовлена за цей же період або кількості годин роботи устаткування тощо складають первинний документ на списання матеріалів на виробництво - виробничий акт на списання сировини і матеріалу (далі - виробничий акт).
Обліковець цеху на підставі даних оперативного обліку, наданих начальником цеху, відкриває на кожне найменування виготовлюваного виробу виробничий акт, у якому проставляє вид (види) матеріалів, які будуть витрачені на виготовлення виробів цього найменування, а також норми їх витрати згідно зі встановленою технологією виконання робіт (технологічні карти, опис операцій тощо). Хоча форма цього акта не регламентована нормативними документами з обліку, він використовується на практиці як виконавчий документ для списання вартості використаних сировини і матеріалів на виготовлену продукцію.
Форма виробничого акта дає можливість отримати інформацію про витрачання матеріалів для виготовлення готових виробів. Визначають як фактичну величину витрачених цінностей, так і нормативну, встановлюють економію (перевитрату) матеріалів, а також вартість витрачених матеріалів. Документ веде працівник цеху (обліковець); з відповідними підрозділами підприємства узгоджує застосування норм, наприкінці місяця акт з необхідними візами здає начальнику цеху для затвердження уповноваженою особою підприємства, наприклад, головним інженером.
На вироби, що залишаються на кінець місяця у незавершеному виробництві, складають окремі виробничі акти із зазначенням операцій, виконаних над ними протягом місяця. З цією метою використовують ту ж розглянуту вище форму виробничого акта, на ньому роблять позначку - "Незавершене виробництво".
На підставі первинних документів, що фіксують рух матеріальних цінностей на підприємствах, що мають виробничі підрозділи, матеріально відповідальні особи цих підрозділів складають щомісячні звіти про рух матеріальних цінностей у своїх підрозділах. За формою такими звітами можуть бути, наприклад, матеріальний звіт підзвітної особи (форма №М-19 за наказом №193), оборотна відомість на певний вид цінностей та інші документи, прийняті на підприємстві для обліку цінностей.
Матеріальний звіт складають щомісяця у двох примірниках: один разом з підтвердними документами і позначками про приймання/здавання документів передається до бухгалтерії, другий з позначками про приймання/здавання документів, але без документів залишається у матеріально відповідальної особи і використовується як основа для складання матеріального звіту за наступний місяць.
На підставі матеріального звіту або на підставі окремих актів списання матеріалів вартість відповідних ТМЦ списується до складу виробничих витрат: Дт 23 Кт 20, 22.
Основні засоби та ТМЦ після їх списання (ліквідації) підлягають обов’язковій утилізації, якщо вони містять відходи, дорогоцінні метали й каміння; речовини, які з часом стають отруйними. Питання утилізації відходів не належать до сфери бухобліку та оподаткування і тому не розглядаються в межах цієї консультації.
Про бухоблік МШП ми писали тут (матеріал актуальний лише в частині бухобліку).
Про списання автошин ми писали тут, тут, тут та тут.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 122 грн/міс
Передплатити