Облік та оподаткування визнаної претензії

Бухгалтерський облік

Згідно з п. 6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, а витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п. 7 П(С)БО 16).

Відповідно до п. 5 П(С)БО 11, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

На момент визнання претензії виконуються норми п. 5 П(С)БО 11, адже в цей момент оцінка такої претензії достовірно визначається і існує імовірність, що підприємство погасить суму претензії. Тому в момент визнання претензії відображається зобов’язання на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Поряд з цим, визнання зобов’язання призводить до визнання витрат згідно з п. 6 П(С)БО 16. Причому витрати на сплату претензії навряд чи можна пов’язати з доходом конкретного періоду, тому витрати визнаються безпосередньо в момент визнання зобов’язання: Дт 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» Кт 685.

ПДВ

Відповідно до пп. 188.1 ПКУ, до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Таким чином, сума за претензією не оподатковується ПДВ.

Подібну консультацію читаємо і в підкатегорії 101.07, ЗІР, при відповіді податкової на питання: «Чи включаються до бази оподаткування ПДВ кошти, які надходять платнику податку як відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або втрачене майно?».

Податкова пише, що з огляду на зміст пп. 188.1 ПКУ кошти, які надходять платнику податку як відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або втрачене майно, не включаються до бази оподаткування ПДВ. 

Але далі податкова дописала, що з метою уникнення неоднозначного трактування норм чинного законодавства щодо питань нарахування ПДВ при отриманні платником податків коштів як відшкодування збитків за пошкоджене, знищене або втрачене майно, у кожній конкретній ситуації необхідне детальне вивчення – документів (матеріалів). Отже, для надання відповіді з порушеного питання платникам податків необхідно звернутися до контролюючих органів з детальним описом конкретної ситуації та наданням копій документів для отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі відповідно до ст. 52 ПКУ.

Тобто, податкова припускає, що в окремих ситуаціях ПДВ таки може нараховуватися.

З нашого погляду, це може бути хіба що в ситуації, якщо пошкоджене майно переходить у власність особи, яка його пошкодила. В такому разі є підстави визнати таку операцію постачанням. А відтак, на операцію такого постачання нарахувати ПДВ.

Якщо ж підприємство тільки відшкодовує збитки, підстав для нарахування ПДВ, на наш погляд, немає.

Але для уникнення непорозумінь може бути доцільним отримати індивідуальну податкову консультацію.

В будь-якому разі, якщо таки на цю операцію нарахують ПДВ, з огляду на зміст пп. 198.5 ПКУ підприємство, яке платить за претензією, повинне буде нарахувати компенсуюче ПДВ. Причому незалежно від того, включить воно ПДВ постачальника до ПК, чи ні. А право на ПК воно матиме згідно з пп. 198.1 – пп. 198.3 ПКУ, за умови належним чином складеної і зареєстрованої в ЄРПН ПН постачальника (див. пп. 201.10 ПКУ).

Податок на прибуток

Відображені в бухгалтерському обліку витрати (Дт 948 Кт 685) зменшують фінрезультат до оподаткування (Дт 791 Кт 948), який є основою для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток (див. пп. 134.1.1 ПКУ). 

А якщо підприємство коригує фінрезультат на податкові різниці, може бути застосована різниця за пп. 140.5.11 ПКУ, яка збільшує фінрезультат до оподаткування. Умови для застосування цієї різниці такі.

Фінрезультат до оподаткування збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь:

• осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками ПДФО); 
• платників податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до пп. 44 підр. 4 розділу XX ПКУ;
• на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Тобто, наприклад, якщо сума за претензією нарахована на користь платника ЄП, коригування за пп. 140.5.11 ПКУ застосовується.

Якщо на користь платника податку на прибуток на загальних підставах – не застосовується.