Документальне підтвердження
Згідно з абз. 1 пп. 44.1 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону №996).
При цьому, податківці в узагальнюючій податковій консультації №583 зазначали, що виписка з особового рахунка клієнта банку може використовуватися як документ, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування. Водночас, документом така виписка може вважатися за умови зазначення в ній інформації про надання банком відповідних послуг, сум операцій та заповнення обов’язкових реквізитів. Аналогічну позицію викладено у листі НБУ від 11.04.2012 р. №12-109/658-3917.
Крім того, у наведеній консультації зазначається, що до первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами НБУ.
Таким чином, підтвердженням суми утриманої банком комісії буде банківська виписка, а також платіжне доручення SWIFT (сформоване через канал зв’язку SWIFT), в якому зазначається сума коштів, що була перерахована нерезидентом, а також сума утриманої за рахунок отримувача та платника комісії.
Поміж тим, при обліку такої операції підприємство має керуватись і умовами договору щодо обліку утриманої банком комісії. В даному випадку в платіжному дорученні зазначається, що частина комісії сплачується за рахунок покупця, а частина - за рахунок продавця.
Сплачена сума комісії покупцем не є оплатою продавцю, а є витратами покупця. Згідно з наведеної у запитанні інформації про договір вважаємо, що сторони повинні конкретизувати, хто і в якому розмірі має сплачувати банківську комісію, що утримується саме при здійсненні переводу в іноземній валюті. Якщо виходити з інформації, що наведена у платіжному дорученні, маємо ситуацію, що фактично нерезидент сплатив резиденту 14976,37 євро (з яких 23,63 в подальшому було утримано з продавця).
А другі 23.63 сплачено саме за рахунок нерезидента – тобто це є його витратами. Тому вважаємо, що в даному випадку, оскільки платіжним дорученням встановлено, що частину комісії сплачує нерезидент виходить, що він недоплатив продавцю 23.63 євро.
Бухгалтерський облік
У бухгалтерському обліку спочатку відображається надходження валютної виручки на всю суму разом із комісією, яка сплачується за рахунок постачальника, за дебетом субрахунка 334 і кредитом субрахунка 362 (як кошти в дорозі).
Тобто резиденту необхідно відобразити надходження від нерезидента суми у розмірі 14976,37 євро. Зауважте, як було зазначено вище, сплачена покупцем сума комісії не повинна потрапити до суми виручки.
Потім зараховується сума, що фактично надійшла на поточний валютний рахунок підприємства, проведенням: Дт 312 Кт 334, й одночасно вона списується з субрахунка 334 на розрахунки з банком: Дт 632 Кт 334. І нарешті, на підставі свіфтовки сума комісії отримувача (продавця) списується до складу адміністративних витрат проведенням: Дт 92 Кт 632.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити