Списання поворотної фіндопомоги після спливу строку позовної давності: які наслідки у надавача?

Як доходи, так і витрати у сторін договору про надання поворотної фінансової допомоги в даному випадку  виникають одночасно – в момент спливу строку позовної давності щодо такої ПФД.

Загальний строк позовної давності становить 3 роки (ст. 257 ЦКУ). Початок перебігу позовної давності врегульовано ст. 261 ЦКУ. Зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Таким чином, продовження терміну дії договору ПФД не впливає на початок перебігу позовної давності, для цього потрібно переносити строк погашення самої ПФД, визначений у договорі.

Випадки зупинення та переривання строку позовної давності визначені у ст. 263 та ст. 264 ЦКУ.  Зокрема, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦКУ). Це може бути підписання акта звірки між сторонами договору, повернення частини суми ПФД тощо. Продовження строку дії самого договору не впливає на перебіг строку позовної давності, якщо при цьому не змінено строк погашення ПФД. Крім продовження дії самого договору, потрібно перенести строк погашення ПФД – тоді позовна давність буде рахуватися вже з нового строку погашення ПФД. Таким чином, можна впливати на початок перебігу позовної давності, а отже, і на дату, коли заборгованість з ПФД може стати безнадійною і підлягатиме включенню у доходи.

Більш докладно про позовну давність ми писали у ДК №19/2018 та №23/2018.

Лише у той момент, коли сума отриманої ПФД стає безнадійною заборгованістю і буде списана на доходи (Дт 685 Кт 717), вона збільшить фінрезультат того підприємства, яке її отримало. Для уникнення податкових ризиків дохід отримувача від списання безнадійної кредиторської заборгованості визнається в тому звітному періоді (рік або квартал), коли вона стала безнадійною. Незалежно від того, чи коригує підприємство-отримувач прибуток на податкові різниці, списання безнадійної кредиторської заборгованості збільшує фінрезультат з метою оподаткування, і з неї сплачується податок на прибуток.

Відповідно, у той самий момент, коли у отримувача ПФД виникає дохід, у надавача ПФД виникають витрати на суму ПФД, яка вже не буде повернута: Дт 944 Кт 377. Ці витрати безумовно зменшують фінрезультат ТОВ-надавача, якщо воно не коригує фінрезультат.

А ось, якщо ТОВ-надавач коригує фінрезультат з метою оподаткування, то списана ним заборгованість обов’язково має відповідати хоча б одній з ознак, зазначених в пп. 14.1.11 ПКУ – див. тут. Зокрема, такою ознакою є сплив строку позовної давності. Тоді коригування фінрезультату, передбачені пп. 139.2.1 та пп. 139.2.2 ПКУ, взаємно нівелюються: 

• Фінрезультат збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів, який в даному випадку вважається нульовим;
• Фінрезультат зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості, що відповідає ознакам, визначеним пп.14.1.11 ПКУ.

Коригування фінрезультату за пп. 140.5.10 ПКУ в даному випадку, коли отримувач є платником податку на прибуток за загальною ставкою, не проводиться.

У кінцевому підсумку ситуація зводиться до того, що у отримувача ПФД виникає дохід і податок на прибуток, а у надавача виникають витрати і зменшення податку на прибуток.