Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону про бухоблік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Зокрема, первинні документи в електронній формі мають бути підписані за допомогою ЄЦП – тобто це не просто відображення змісту документу на комп’ютері.
В даному випадку, підприємством, що надає доступ до хмарних сервісів надається лише рахунок на оплату (фізособі - директору) шляхом надсилання на електронну адресу (або у інший спосіб отримання). Крім цього підприємство з нерезидентом не укладає договір та не отримує акти виконаних робіт, або інші документи, що могли б підтвердити зв’язок сплачених директором з особистої картки сум з господарською діяльністю підприємства. Рахунок же в даному випадку не може виступати первинним документом, тому що не містить всіх обов’язкових реквізитів (зокрема, підписів сторін) і не відповідає законодавству про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до цього можна зробити такі висновки:
- фактично за документами підприємство не отримує послуги від нерезидента (між підприємством і нерезидентом відсутні договірні відносини взагалі), а отже, отримання таких послуг в обліку у підприємства не відображається;
- компенсація сплачених директором коштів на є компенсацією витрат на господарські потреби, а тому включається до оподатковуваного доходу такого директора як додаткове благо (з відповідним оподаткуванням ПДФО та ВЗ).
Податок на доходи нерезидента та ПДВ
Згідно з пп. 141.4.2 ПКУ резидент, який здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп. 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати.
В даному ж випадку резидент не сплачує дохід нерезиденту (дохід сплачує фізособа-директор), а отже, у підприємства не виникає обов’язку утримувати та сплачувати нерезидентський податок на прибуток.
Відповідно до пп. 208.2 ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташовано на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пп. 190.2 ПКУ.
В даному ж випадку, як було зазначено вище, договірних відносини між нерезидентом та підприємством немає, тому наслідків з ПДВ також не виникне.
За аналогічною причиною, не виникне обов’язку і коригувати фінрезультат до оподаткування податком на прибуток на «нерезидентські» різниці, оскільки підприємство не придбаває у нерезидента товари або послуги, а лише компенсує працівнику суми, які до того ж не пов’язані з господарською діяльністю підприємства (тому що не підтверджуються первинними документами).
ПДФО та ВЗ
За пп. «г» п. 164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.
Як було зазначено на початку, директору компенсуються витрати, зв’язок яких з господарською діяльністю підприємства не підтверджено документально. Тому сума такої компенсації підлягає оподаткування ПДФО та ВЗ за ставками 18 та 1,5% відповідно.
При цьому, якщо підприємство сплатить замість директора (тобто не утримає з його доходу) відповідні податки, то їх сума також об’єктом оподаткування. Тому, для того, щоб компенсувати директору «на руки» чисто суму понесених витрат, її розмір необхідно збільшити на коефіцієнт 1,24224 (не плутати з натуральним коефіцієнтом, передбаченим пп. 164.5 ПКУ).
У формі №1ДФ такий дохід відображається з ознакою доходу "126".
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити