Створення резерву відпусток: бухгалтерський та податковий облік

Для кого резерв відпусток є обов’язковим?

Створювати резерв відпусток зобов’язані всі юрособи, за винятком деяких суб’єктів малого підприємництва. За нормами п. 7 П(С)БО 26, виплати за невідпрацьований час, які підлягають накопиченню, визнають зобов’язанням через створення забезпечення у звітному періоді. Те, що резерв відпусток створювати обов’язково, неодноразово підтверджував Мінфін.

Винятки з цього правила діють лише для таких суб’єктів малого підприємництва (п. 7 розд. І П(С)БО 25):

• юросіб, які ведуть спрощений бухоблік доходів і витрат відповідно до податкового законодавства. До таких відносять юросіб — платників єдиного податку групи 3 (пп. 44.2, пп. 3 пп. 291.4 ПКУ);
• юросіб, які належать до мікропідприємств. Сьогодні критерії мікропідприємств зазначено в ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік.
• Зокрема, до них належать підприємства, показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом з таких критеріїв:
• балансова вартість активів — до 350 тис. євро ;
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — до 700 тис. євро :
• середня кількість працівників — до 10 осіб.

Ці особи можуть записати в положенні про облікову політику таке: «Відповідно до норм п. 7 розд. І П(С)БО 25 підприємство не створює забезпечення на виплату майбутніх відпусток працівникам, а визнає відповідні витрати в періоді їх фактичного понесення». Водночас, якщо є бажання створювати резерв відпусток, таким суб’єктам ніщо не заважає це зробити.

Бухгалтерський облік

На думку Мінфіну, у бухобліку витрати, пов’язані з оплатою відпусток та забезпеченням виплат відпусток, відображають у складі витрат операційної діяльності залежно від того, якій групі працівників їх нараховують (див. лист МФУ від 24.05.2007 р. №31-34000-10-10/10654).

Зокрема, такі витрати можуть бути включені до:

• витрат на виробництво (рахунок 23 «Виробництво»);
• загальновиробничих витрат (рахунок 91 «Загальновиробничі витрати»);
• адміністративних витрат (рахунок 92 «Адміністративні витрати»);
• витрат на збут (рахунок 93 «Витрати на збут»);
• інших операційних витрат (рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності») тощо.

Таким чином, нарахування резерву відпусток показують кореспонденцією за кредитом рахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток» з дебетом тих рахунків, на яких відображають зарплату відповідних працівників.

Зверніть  увагу: з цього випливає, що резерв відпусток слід нараховувати окремо для кожної групи працівників. Для цього потрібно розділити працівників на групи залежно від їх функціональних обов’язків, тобто виділити осіб, зарплату яких відображають на рахунках  23, 91, 93 і субрахунку 949, і нараховувати резерв відпусток окремо для кожної із зазначених груп.

Резерв відпусток використовують для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких він був створений (п. 17 П(С)БО 11). Отже, за рахунок резерву нараховують:

• оплату щорічних (основної та додаткових) відпусток;
• оплату додаткових відпусток працівникам, які мають дітей;
• компенсацію за невикористану відпустку;
• ЄСВ на суми цих відпускних та компенсації.            

Якщо наприкінці року залишився резерв

Залишок забезпечення переглядають на кожну дату балансу і, за потреби, коригують (п. 18 П(С)БО 11). Водночас, суму резерву відпусток коригують тільки один раз на рік. Це видно з описаної в п. 8.2 розд. ІІІ Положення №879 процедури коригування резерву, яке проводять у процесі інвентаризації наприкінці року.

Але! Якщо впродовж року змінюється планова сума зарплати й відпускних, резерв на подальші місяці розраховують уже виходячи з нових планових сум. А ось раніше нараховану суму резерву при цьому не коригують.

У процесі річної інвентаризації резерву залишок забезпечення на виплату відпусток станом на кінець звітного року визначають за розрахунком, який ґрунтується на кількості днів не використаної працівниками щорічної відпустки та середньоденної оплати праці працівників (п. 8.2 розд. III Положення №879). Середньоденну оплату праці розраховують згідно з Порядком №100.

Зaлишок резерву (Рзал) по кожному пpацівнику визначають за формулою:

Рзал = ФОП / (КД — Св — В) * Двід * Кєсв

яка використовує такі позначення:

• ФОП — фактично нарахована зарплата зa попередні 12 календарних місяців aбо за фактично відпрацьований пeріод (з 1-го до 1-го числа), якщo співробітник пропрацював менше року;
• КД — кількість календарних днiв у розрахунковому періоді;
• Св — кількість святкових і нeробочих днів в розрахунковому періоді;
• В — час, протягом якого пpацівник відповідно до чинного законодавства aбо з інших поважних пpичин не працював і зa ним не зберігався заробіток aбо зберігався частково в pозрахунковому періоді;
• Двід — кiлькість невикористаних днів відпустки;
• Кєсв — коефіцієнт, щo збільшує резерв відпусток нa суму нарахувань ЄСВ.

За пiдсумками проведеного розрахунку необхідно здійснити коригування залишка суми резерву. Зменшення сальдо за рахунком 471 можна здійснити методом сторно або включити суму різниці до складу дoходів (у кредит рахунку 719). Збільшення сальдо проводиться за дебетом рахунків витрат (23, 92, 93, 94) та за кредитом субрахунку 471. Тобто, якщо створеного резерву на oплату відпусток виявиться недостатньо, додаткові витpати необхідно віднести до складу oпераційних витрат того періоду, у якoму вони виникли.

Пам’ятайте, що на рахунку 471 не iснує дебетового залишку, а отже, використовувати резерв більше, нiж нараховано, заборонено.

Податковий облік

Коригування фінрезультату не торкаються резерву відпусток. Очевидно, що формулювання пп. 139.1.1 і 139.1.2 ПКУ законодавці виписували таким чином, щоб безапеляційно «вивести з-під коригувань» суму витрат на оплату відпусток, відшкодованих за рахунок резервів. Тому всі платники податку на прибуток відображають у податковому обліку резерв відпусток виключно за бухгалтерськими даними, що підтверджують й податківці (див., наприклад, лист ДПС у Запорізькій області від 02.02.2016 р. №342/10/08-01-12-04-11).