Сплата авансового внеску виконавчій службі: як відобразити в обліку?

На виконання вимог ч. 2 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2% суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати. За рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника – фізособи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юрособи.

Отже, платіжного доручення достатньо для відображення в обліку авансового внеску, сплаченого виконавчій службі.

Якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску (якщо авансування є обов'язковим), йому повертається виконавчий документ органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення (п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону «Про виконавче провадження»).

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження», стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску (ч. 3 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження»).

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч. 4 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження»).

Зазначимо, що витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (абз. 2 ч. 3 ст. 42 Закону «Про виконавче провадження»).

У ч. 3 ст. 43 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено Законом «Про виконавче провадження».

Підпунктом 134.1.1 ПКУ передбачено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ. 

Облік авансів, наданих іншим підприємствам, ведеться на субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами».

На субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» ведеться облік розрахунків за іншими операціями, облік яких не відображається на інших субрахунках рахунку 37.

Тому не буде помилкою застосування будь-якого із зазначених субрахунків.

Витрати на врегулювання спорів у судових органах, включаючи суму сплаченого судового збору, належать до складу адміністративних витрат (п. 18 П(С)БО 16) та обліковується на рахунку 92 «Адміністративні витрати». 

Щодо визначення дати відображення доходу на суму авансового внеску, що повертається стягувачу, слід виходити з норм п. 5 П(С)БО 15. 

У цьому пункті зазначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Виходячи з того, що збільшення активу або зменшення зобов'язання відбудеться на момент отримання авансового внеску, що повертається стягувачу, то й дохід від такого повернення також необхідно визнавати на дату отримання коштів з відображенням за ДТ 311 КТ 719.