У імпортного товару вийшов термін придатності у минулих звітних періодах: як його списати?

Розпочнемо з того, що згідно з п. 7 р. І Положення №879 перед складанням річної фінансової звітності проведення інвентаризації є обов'язковим.

Інвентаризація запасів – а підшипники є запасами, перед складанням річної фінансової звітності проводиться до дати балансу в період трьох місяців (п. 10 р. І Положення №879).

Одним із основних завдань при інвентаризації запасів є виявлення активів, у яких закінчився строк придатності, і які не відповідають критеріям визнання їх активом.

Згідно з п. 4.4 р. IV Порядку №879 виявлені під час інвентаризації непридатні або зіпсовані запаси вносяться до окремого інвентаризаційного опису, у якому зазначається найменування відповідних запасів, їх кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо їх знецінення, списання або можливості використання цих предметів у господарських цілях.

Таким чином, вважаємо, що списати підшипники слід було за результатами проведеної інвентаризації за 2016 рік чи 2017 рік – в залежності від того, коли саме закінчується 24 місяці, адже саме тоді закінчився строк їх зберігання, а відтак вони переставали визнаватися активом.

Що стосується інвентаризаційної комісії, то за часів дії Порядку №69 (діяло до Положення №879) фахівці Мінфіну у листі від 27.05.2014 р. №31-08410-07-29/12918 зазначили, що інвентаризаційна комісія може складатися з однієї особи - директора, або ж, як альтернатива, включати в комісію фахівців, найнятих за цивільно-правовим договором. 

Втім наразі матеріально відповідальні особи не включаються до складу робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що знаходяться у них на відповідальному зберіганні (абз. 2 п. 2.4 р. ІІ Положення №879). У нашій ситуації, як раз директор і є матеріально-відповідальною особою за всі активи на підприємстві.

З урахуванням теперішньої норми абз. 2 п. 2.4 р. ІІ Положення №879, якої не було у Порядку №69, вважаємо, що підприємству доречно звернутися або до незалежного експерта-оцінювача, який має відповідно ліцензію на свою діяльність, або ж сервісного центру щодо обслуговування відповідної марки підшипників на території України.

Бухоблік

Відповідно до ст. 7 Закону про захист прав споживачів, реалізація товарів, строк придатності яких минув, заборонена. А згідно з до ст. 5 Закону №1393, така продукція підлягає обов'язковому вилученню із обігу. Таке вилучення проводиться власником такої продукції за його рішенням. Тобто продавати таку продукцію не можна, вона втратила ознаки активу, а отже, має бути списана.

Оформлюється рішення про списання запасів, як правило, актом, затвердженим керівником підприємства. Типової форми такого акту наразі не існує, але він належить до первинних документів (оскільки фіксує господарську операцію – списання запасів), а отже, має містити у собі обов’язкові реквізити, встановлені ст. 9 Закону про бухоблік. При цьому можна скористатися формою акту №3-2, затвердженою для бюджетних установ наказом Держказначейства №130.

Товари, у яких закінчився термін зберігання в разі їх списання визнаються непридатними для використання надалі в господарській діяльності підприємства, тому їх використання не сприятиме отриманню економічних вигід у майбутньому. Оскільки у такому разі запаси вже не визнаються активом згідно з  п. 3 р. І НП(С)БО 1), тому у загальному порядку згідно з п. 20 П(С)БО 16 вони списуються на витрати (Дт 947 Кт 20, 28).

При оприбуткуванні отриманого при списані підшипників металобрухту в загальному порядку слід зробити проведення: Дт 209  Кт 746. На склад металобрухт оприбутковується прибутковим ордером за формою №М-4. У ньому зазначається під найменуванням – металобрухт, одиниця виміру – кг, ціна та вартість.  Детально про визначення вартості метаплобрухту ми писали у Ситуації 1 – тут>>

Втім, виходячи із умов питання запаси (підшипники) мали бути ще списані у 2016 чи у 2017 році – в залежності від того, коли саме закінчується 24 місяці, адже саме тоді закінчився строк їх зберігання. Відпровідно й тоді слід було оприбуткувати металобрухт. Зважаючи на це, вважаємо, що підприємству слід відкоригувати дані бухобліку й, відповідно, фінзвітності за 2016 чи 2017 рік. 

Відповідно до п. 4 та п. 5 П(С)БО 6 виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Відповідно до Інструкції №291 під час виправлення помилки в кореспонденції з рахунком 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» можуть бути рахунки класу 1-6 залежно від суті помилки. Пояснюється це тим, що хоча помилка й зачепила рахунки обліку доходів (клас 7) чи витрат (клас 9), та за підсумками року, коли була допущена неточність, вони вже закрилися на фінрезультат (рахунок 79), а той, своєю чергою, на рахунок 44.

Тому виправлення помилки з несписання непридатних підшипників у 2016 чи 2017 році слід відобразити таким проведенням станом на 01.01.2018 р., на підставі бухгалтерської довідки: Дт 44 Кт 20, 28. А помилка із неоприбуткування металобрухту  - Дт 209 Кт 44.

Що стосується нарахованих ПЗ з ПДВ відповідно до п. «г» п. 198.5 ПКУ, то вони також у загальному порядку потрапляють до витрат: Дт 947 Кт 641  (п. 1.3 Інструкції №141). Втім знову ж такі витрати мали бути визнані у 2016 чи 2017 році, а відтак й тут має застосовуватися рахунок 44 – Дт 44 Кт 641.

Оподаткування

Податок на прибуток

Хоча й р. ІІІ ПКУ не передбачає коригування бухфінрезультату щодо витрат зі списання запасів, у яких закінчився термін зберігання, втім оскільки списати запаси мали у минулих звітних періодах, то слід виправити показники фінзвітності у Декларації з податку на прибуток за минули періоди.

Відповідно до роз’яснення у підкатегорії 102.23.02 ресурсу «ЗІР», у разі виявлення помилок, допущених при складанні фінзвітів за попередній (звітний) період, що призвели до заниження/завищення показників відображених у рядках 01 та 02 Декларації за такий звітний (податковий) період, платник податку на прибуток має право на підставі ст. 50 ПКУ здійснити уточнення показників Декларації як у складі звітної (звітної нової) Декларації за поточний звітний (податковий) період так і в уточнюючій Декларації.

Водночас, у разі виявлення помилок у фінансовій звітності, платник податків повинен подати разом з уточнюючою Декларацією виправлений додаток ФЗ до Декларації.

При цьому платник податків при поданні такої Декларації має подати доповнення до такої уточнюючої Декларації, складене за довільною формою з поясненням допущених помилок, виявлених у фінансових звітах. Про цей факт платник зазначає у спеціально відведеному місці у такій Декларації.

ПДВ

Податківці завжди наполягали на тому, що оскільки платником ПДВ здійснюється списання імпортних товарів, то вони визначаються такими, що використанні в операціях, які не є господарською діяльністю такого платника податку. Тож, відповідно до пп. «г» п. 198.5 ПКУ такий платник ПДВ зобов’язаний нарахувати ПЗ з ПДВ, скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду та зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну. Повторили вони свою позицію у листі від 01.06.2018 р. №2406/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.

Оскільки таке списання мало відбутися у 2016 чи 2017 році, то слід відкоригувати декларацію з ПДВ за відповідний період. Для слід подати Уточнюючий розрахунок, сплативши 3% від суми «донарахованих» ПЗ з ПДВ та пеню. Крім цього, в цьому випадку податкова накладна складається «заднім числом» та реєструється з порушенням строків, встановлених п. 201.10 ПКУ, що спричиняє штраф за несвоєчасну реєстрацію такої ПН (ст. 120-1 ПКУ).  Ось тут й будуть фінансово-негативні наслідки через те, підприємство невчасно списало запаси. 

Як варіант, можна дочекатися закінчення строку давності – 1095 днів, й вже нічого не виправляти та відповідно не сплачувати ні штраф, ні пеню. Тобто помилки, виявлені після закінчення такого строку, виправленню не підлягають. А  УР вже не подається після закінчення такого періоду (ст. 50 ПКУ, п. 2 розд. І Порядку №21). 

У загальному випадку розрахунок строку давності розпочинається з дати, що настає за граничним строком подання ПДВ-звітності, в якому мали бути відображені ПЗ з ПДВ.

Якщо платник податку вирішить все ж дочекатися закінчення 1095 дня для цілей уникнення відповідальності з ПДВ, то відповідно операції із коригування бухобліку й звітності з податку на прибуток слід проводити після закінчення такої дати.

Що стосується ПДВ при постачанні металобрухту, то ПЗ з ПДВ у 2018 році на такі операції немає. Про це ми писали тут>> 

Як бачимо, виконуючи правила бухобліку, а саме визнання товарів такими, що не є  активами, у звітному періоді закінчення строку їх зберігання, можна наразитися на значні штрафи з ПДВ. Задля уникнення такої фінвідповідальності, як варіант, можна незважати на правила бухобліку та списати товари зараз (які проведення слід зробити  у такому разі, ми зазначили вище), а не заднім числом з виправленням помилки.

У такому разі будуть порушені лише правила бухобліку.  Фінансової відповідальності за невчасне списання запасів з точки зору податку на прибуток не буде, адже ми не занизили фінрезультат (навряд чи дохід від продажу мелатобрухту буде перевищувати його собівартість та вартість списаних підшипників). Якщо списуємо товари зараз, то і не маємо штрафів з ПДВ. Втім, звичайно ж, якщо при перевірці невчасне списання товарів помітять перевіряючі, а помітити це доволі легко, спираючись на документи на товари, то на підприємство очікує штраф у розмірі 25% від суми ненарахованого ПЗ з ПДВ (п.123.1 ПКУ) та нарахована пеня контролюючими органами, за весь період несвоєчасної сплати ПЗ з ПДВ (п. 129.1 ПКУ).